Війна в Україні продовжується. Яким буде 2023 рік для нашої країни. Видання ВВС запитало думки військових аналітиків, як, на їхню думку, розвиватимуться події у наступному році. «Чи може вона завершитися в наступному році і як – на полі бою чи за столом переговорів? Або це може продовжитися до 2024 року?»
«Весняний наступ Росії буде ключовим»
Майкл Кларк, заступник директора Інституту стратегічних досліджень, Великобританія
Ті, хто прагнуть вторгнутися в іншу країну будь-де, зрештою приречені зимувати в ній.
Наполеону, Гітлеру та Сталіну доводилося підтримувати рух своїх армій взимку, а тепер Путін окопується на зиму, щоб чекати нового російського наступу навесні.
Обом сторонам потрібна пауза, але українці краще оснащені та мотивовані продовжувати, і ми можемо очікувати, що вони продовжуватимуть тиск, принаймні на Донбасі.
Навколо Кремінної та Сватового вони дуже близькі до великого прориву, який відкине російські сили на 40 км назад до наступної природної лінії оборони, до того місця, де фактично почалося їхнє вторгнення в лютому 2022 року.
Перехід на східний берег річки Дніпро для тиску на вразливі автомобільні та залізничні сполучення Росії з Кримом може бути надто складним. Але ніколи не можна виключати можливості того, що Київ розпочне неочікуваний новий наступ.
Для 2023 року ключовим фактором стане можливий весняний наступ Росії. Путін визнав, що близько 50 000 мобілізованих вже на фронті; інші 250 000 щойно мобілізованих навчаються до наступного року.
Путін дав зрозуміти, що не зупиниться. І Україна дала зрозуміти, що все ще бореться за своє життя.
«Україна відвоює свою землю»
Андрій Піонтковський, науковець і аналітик із Вашингтона
Україна виграє, повністю відновивши свою територіальну цілісність не пізніше весни 2023 року. Два фактори формують цей висновок.
Одна – безпрецедентна в сучасній історії війни вмотивованість, рішучість і мужність українських військових і українського народу в цілому.
Інша – це той факт, що після років умиротворення російського диктатора Захід нарешті подорослішав до усвідомлення масштабу історичного виклику, з яким він стикається. Найкраще це ілюструє нещодавня заява генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга.
«Ціна, яку ми платимо, — це гроші. А ціна, яку платять українці, — кров’ю. Якщо авторитарні режими побачать, що сила винагороджується, ми всі заплатимо набагато вищу ціну. І світ стане небезпечнішим для всіх нас».
Точний час неминучої перемоги України визначатиметься швидкістю, з якою НАТО зможе доставити новий пакет військової штурмової зброї (танки, літаки, ракети дальнього радіусу дії), що змінять правила гри.
Я очікую, що Мелітополь стане ключовим пунктом бойових дій у найближчі місяці. Захопивши Мелітополь, українці легко переберуться до Азовського моря, фактично перекривши шляхи постачання та зв’язку з Кримом.
Російська капітуляція буде офіційно погоджена на технічних переговорах після нищівного просування України на полі бою.
Держави-переможниці – Україна, Великобританія, США – формуватимуть нову архітектуру міжнародної безпеки.
«Не видно кінця»
Барбара Занчетта, відділ вивчення війни, Королівський коледж Лондона
Володимир Путін очікував пасивного сприйняття Україною дій свого могутнішого сусіда без суттєвого залучення інших країн. Цей серйозний прорахунок призвів до затяжного конфлікту, якому, здавалося б, не видно кінця.
Зима буде важкою, оскільки російські атаки на українську інфраструктуру намагатимуться зламати моральний дух і витривалість і без того розбитого населення. Але українська стійкість виявилася надзвичайною. Вони будуть твердо стояти. Війна затягнеться.
Перспективи переговорів похмурі. Для потенційної мирної угоди необхідно змінити основні вимоги принаймні однієї сторони. Наразі немає передумов того, що це може статися найближчим часом.
Ціна війни, як матеріальна, так і людська, можуть порушити рівень відданості російської політичної еліти. Ключ буде всередині Росії.
Минулі війни, в яких прорахунки були вирішальним елементом, наприклад у В’єтнамі для Сполучених Штатів чи в Афганістані для Радянського Союзу, закінчувалися лише таким чином. Внутрішні політичні процеси в країні, яка прорахувалася, змінилися, зробивши закінчення конфлікту єдиним життєздатним виходом із ситуації.
Однак це може статися лише в тому випадку, якщо Захід твердо підтримуватиме Україну, всупереч посиленню внутрішнього тиску, пов’язаного з вартістю війни.
На жаль, це буде довготривала політична, економічна та військова битва рішучості. І до кінця 2023 року вона, швидше за все, ще триватиме.
«Немає іншого результату, крім поразки Росії»
Бен Ходжес, колишній командувач армії США в Європі
Ще занадто рано планувати парад Перемоги в Києві, але вся динаміка зараз на боці України, і я не сумніваюся, що вони виграють цю війну, ймовірно, у 2023 році.
Взимку все відбуватиметься повільніше, але безсумнівно, що українські сили зможуть впоратися краще, ніж російські, оскільки все зимове обладнання надходить із Великої Британії, Канади та Німеччини.
З історії ми знаємо, що війна – це випробування волі та логістики. Коли я бачу рішучість українського народу та солдатів, а також стрімке поліпшення матеріально-технічної ситуації для України, я не бачу іншого результату, крім поразки Росії.
Я вважаю, що наприкінці 2023 року Крим буде повністю під контролем і суверенітетом України, хоча, можливо, буде певна угода, яка дозволить Росії поступово згортати частину своєї військово-морської присутності в Севастополі.
«Очікуйте більше»
Девід Гендельман, військовий експерт із Ізраїлю
У зоні бойових дій вже перебуває близько половини з 300 тис. мобілізованих військ Росії. Решта разом із силами, які звільнилися після відходу з Херсону, дає можливість росіянам почати наступ.
Окупація Луганської та Донецької областей триватиме, але великий російський прорив, як-от наступ з півдня на Павлоград, щоб оточити українські сили на Донбасі, менш імовірний.
Більш вірогідним є продовження нинішньої тактики – повільне розтирання українських сил на вузьких напрямках і повільне просування, як у районі Бахмута та Авдіївки, з можливою такою ж тактикою в районі Сватове-Кремінна.
Постійні атаки на українську енергетичну інфраструктуру та на український тил можуть завершити цю стратегію війни на виснаження.
Значні українські сили також були вивільнені після відступу росіян з Херсону. Для них найбільш стратегічно цінним є південний напрямок, на Мелітополь чи Бердянськ, з метою перерізати російський материковий коридор до Криму. Це була б велика українська перемога, і саме тому росіяни укріплюють Мелітополь.
Інший варіант для України – Сватове – успіх там поставив би під загрозу весь північний фланг усієї лінії російського фронту.
Велике питання полягає в тому, скільки українських сил вільні та готові для наступу на даний момент, і який графік лежить на столі у генерала Залужного, скільки нових резервних бригад і корпусів, будуть готові за один, два чи три місяці, включаючи бронетехніку та важке озброєння.
