Костянтин Шпільовий – екс-депутат міськради Одеси, у минулому співробітник Адміністрації президента України, заступник начальника управління Національної поліції Одеської області. Нині він – CEO та керуючий партнер успішного європейського агентства Absolution, одним із видів діяльності якого є виявлення та розшук зарубіжних активів, отриманих від корупційних, шахрайських та інших злочинних видів діяльності.
Саме розслідування, започатковане Absolution за фактами розкішного життя військового комісара Одеської області Євгена Борисова, стало тим першим камінчиком, який у результаті призвів до грандіозного обвалу, глобального струсу та перезавантаження всієї системи українських військкоматів (ТЦК та СП). А в кейсі Костянтина Шпільового таких історій десятки, якщо не сотні.
У першій частині довгого інтерв’ю агентству ElitExpert він поділився принципами роботи свого агентства, розповів про те, як одеського військкома занапастила жадібність та впевненість у своїй безкарності та припустив, як зміниться ситуація в українських ТЦК та СП після масштабних перевірок та масових звільнень їхніх керівників.
– В Україні справа військкома Борисова викликала серйозний резонанс. На нього звернув увагу Президент України. Перед тим, як тему підхопили центральні ЗМІ, про неї кілька разів говорили колишній народний депутат Ігор Мосійчук, а також політичний діяч Дмитро Корчинський та анонімний телеграм-канал «Ревізор», але було незрозуміло, звідки пішла ініціатива, а головне, хто зміг організувати розслідування справи на цивільному рівні?
– Інформація про Борисова з’явилася не сьогодні, і не вчора, і навіть не рік тому. Про нього і раніше ходили легенди, що він не просто військком, а військком-бізнесмен, тому що ця людина вела життя, яке не личить військовому. Наприклад, ще 5 років тому він був присутній на ділових переговорах із двома золотими Vertu (цей пафосний «тотемний» гаджет із далеких нульових досить показовий штрих до його персони). Завжди їздив на елітних авто, навіть перебуваючи на посаді заступника Піскуна, якого, ви пам’ятаєте, викрила на хабарі Служба безпеки України…
Тому поява його родичів в Іспанії та купівля там нерухомості – це не причина, а наслідок його діяльності.
Борисов – це типовий «міщанин у дворянстві». Він навіть не припускав, що інформація про його справи може викликати такий суспільний резонанс, не усвідомлював, що такі витрати та покупки є протиприродними у воєнний час.
Знаєте, вислів: «дуже сумно, коли в обмежених людей з’являються необмежені можливості», – це про нього.
– Чому саме Борисов став цим спусковим гачком для всієї системи?
– Він став тригером для всього українського суспільства. А система при цьому намагалася захистити не його особисто, вона намагалася захистити саму себе, адже все замикалося нагору, на Оперативне командування «Південь».
– Так, у суспільства виникло багато питань до історії із хворобою Борисова та виїздами його за кордон «для лікування». Вам не здалося, що в Міністерстві оборони, зокрема в ОК «Південь», приховували реальний стан справ?
– Мені дуже хотілося б дізнатися результати, проведеного ДБР у рамках кримінальної справи аналізу того, хто і як проводив по Борисову службове розслідування. Адже саме за його результатами речник ОК «Південь» Наталія Гуменюк заявила про відсутність порушень з боку Борисова! Які документи було вивчено, що було покладено в основу розслідування та на підставі чого робився висновок про його невинність? Адже потім в ситуацію довелося втрутитися вже Президенту.
– Чи важко було шукати майно Борисова?
– Ні, у нас великий професійний досвід – а крім того, Борисов сам нам допоміг, бо навіть не ховав його. Частину майна він оформив через іспанського нотаріуса, тому усе відображено у базах даних нерухомого майна.
Він усе робив у відкриту, зневажаючи всі норми моралі, закону та етики, наплювавши на них. Військком був абсолютно впевнений у своїй безкарності.
– У Борисова, за даними НАЗК, були «кредитори», які спонсорували його покупки – йшлося про власників клубу «Ібіца». Що вам відомо про це?
– У нього справді тісні зв’язки з власниками клубу «Ібіца» – у нас є матеріали, що це його партнери (те саме довело і НАЗК). Власники клубу посилаються на документи, за якими нібито видали військовому кредит в один мільйон доларів. І це після того, як останній на всю країну заявив журналісту «Української Правди», що він не в курсі того, хто в нього з сім’ї, що придбав і як заробляє!
Питання: як бізнесмени можуть позичити чиновнику мільйон доларів без застави, а головне, як чиновник збирається потім повертати борг, при зарплаті умовно в 30 тисяч гривень? Адже він все життя був військовослужбовцем, ніколи не йшов з військової служби.
Крім того, на мій погляд, до Борисова мають бути питання у Головного управління розвідки Міноборони України. Адже він закінчив Ленінградське вище військове політичне училище ППО ще за СРСР, в останніх наборах, а розподіл там був таким, що половина випускників ставала співробітниками російських спецслужб. Саме політруки, практично з першого курсу, проходили вербування та співпрацювали зі спецслужбами, і зокрема, з контррозвідкою. На той момент це було КДБ, а Борисов саме надходив у 1987-1988 роках.
– Але ж у Борисова син – діючий співробітник СБУ, навряд чи він і його родина не були неодноразово перевірені ще раз…
– Слідство вже показало, що син його покривав, допомагав ховатися спочатку на півдні Одеської області, потім у Києві, переміщував його основний телефон. Але це вже питання до управління внутрішньої безпеки СБУ та нашої контррозвідки.
– Хтось ще міг заступатися за воєнкома?
– У принципі такою діяльністю займатися без високих покровителів неможливо. Борисов ходив на дні народження до всіх ТОПів, та й з ним вважали за щастя дружити, особливо у воєнний час. Одеса була «хабом» для роздачі індульгенцій від призову – за нашими підрахунками, з початку 2022 року було видано понад 80 тисяч «білих» квитків.
– Як ви вважаєте, лише «білі» квитки були основною статтею доходів військкоматів?
– Не тільки. Але це один із найогидніших видів доходу. Для Борисова людське життя оцінювалось у 6000 доларів — саме з такої суми стартувала ціна видачі “білого квитка”.
Наслідки ще мають великий пласт роботи — при розслідуванні законності видачі “білих квитків” почнуть спливати дуже відомі та гучні прізвища. За кожним «білим квитком» стоять чиновники, депутати, їхні родичі…
У той же час, в армію мобілізували величезну кількість непідготовлених, «негідних» людей, вся вина яких лише в тому, що в них не виявилося грошей.
Щодо цього, показовим є нещодавній випадок у Ширяєвому, коли мобілізували інваліда, і він помер наступної ж ночі. Втім, я думаю, що таких людей, які пішли служити замість тих, хто відкупився, набагато більше.
Тисячі людей потрібно було закликати за планом мобілізації замість тих, кому Борисов продав «білі» квитки. Тож ти або платиш, або їдеш воювати.
Звісно, військкоми заробляли не лише на мобілізації, весь розподіл бюджету, техніки та забезпечення йшов через ТЦК та СП.
Відомий конфлікт Борисова з військовослужбовцем в Одеській ОВА, про який він розповів у суді – тоді у нього стріляли. Уявляєте, як треба було довести військового офіцера? І згодом ця людина загинула на фронті, її послали туди, щоб приховати справи Борисова. Це, до речі, до питання про покровителів — вони не ріжуть курку, що несе золоті яйця.
– Якщо оцінювати діяльність Борисова, то, на вашу думку, хто він більше – мародер, злочинець чи зрадник?
– На мою думку, він і злочинець, і зрадник. Борисов під час війни бував за кордоном у Марбельї, де давно діють російські спецслужби, і завербувати таку людину професійному кадровому розвіднику нічого не варте.
Ви розумієте, яку найважливішу інформацію мав Борисов? Скільки в країні бойових підрозділів частин, де вони розташовані, скільки людей мобілізовано, який склад військ, які облікові спеціальності – адже він носій державної таємниці!
При цьому він тримає рахунки за кордоном, в австрійських та угорських банках, на які приходять кошти від різних компаній. Будь-якому професійному співробітнику спецслужб усе це задокументувати і завербувати такого як Борисов, не складно.
– Після нещодавнього звільнення всіх колишніх військкомів в Україні чи варто розраховувати, що ситуація зміниться?
– На мій погляд, треба міняти не людей, а саму систему ТЦК, щоб не було централізації підпорядкування, щоб уповноважені органи були незалежними, прозорими та контролювали один одного. Щоб не можна було «вирішити питання», просто зайшовши до кабінету до військового.
Ось, наприклад, зараз Борисова закрили у СІЗО у справі ДБР, але щодо нього є ще справа НАБУ, результати якої поки що невідомі.
І думаю, що ми дуже скоро почуємо про нові цікаві факти цієї справи: хто йому допомагав і як допомагав.
– Що чекає на Борисова далі? Адже за нього суд призначив заставу 150 млн гривень.
– Він легко міг би вийти із СІЗО під заставу. Я впевнений, що такі гроші у Борисова є, але вони потрібні «білими», чистими, з доведеним легальним походженням. І той, хто ризикне зараз внести за нього ці гроші, сам стане об’єктом розслідування спецслужб. Тому зараз вся вертикаль від Борисова відвернулася: він підвів систему і вона його виплюнула.
Існує думка, що горе-військовому дадуть можливість по-тихому втекти до Іспанії у своєму будинку, але зараз розпочалося розслідування іспанської антикорупційної прокуратури щодо майна Борисова, відмивання та легалізації ним грошей на території Євросоюзу – а це дуже серйозна стаття.
На жаль, поки що його доходами не цікавиться фінансовий моніторинг, Бюро економічної безпеки України та податкова інспекція в рамках кримінальної справи. А вони могли б перевірити, звідки сім’я Борисова має такі гроші.
Його мати та дружина мають компанію, яка заробила за рік на трьох партнерів близько 800 тисяч гривень – при цьому вона купляє будинок в Іспанії за 4 мільйони євро! Тільки утримання такого будинку на рік коштує від 50 до 80 тисяч євро з податками.
Сам Борисов розповідав і про свою тещу, яка також працює у ТЦК. На момент, коли вже йшлося розслідування, вона оформила на себе автомобіль за 100 тисяч євро.
Ці люди живуть в абсолютно іншій реальності – це нова каста мультимільйонерів, які розбагатіли на війні. Подивіться який розпочався «військкомопад» після справи Борисова, а уявляєте, скільки ще необробленої інформації у ДБР, НАБУ та контррозвідки, скільки ще перебуває у них в розробці людей? Матеріали та папки накопичені давно, потрібен був спусковий гачок, оскільки люди перейшли вже всі межі дозволеного.
Про Борисова пише вже й західна преса. Ми підійшли до цього професійно, інформація подавалась хвилями, щоб скандал залишався на слуху та не був перебитий іншими новинами. Наразі Борисов став маркером для інших військкомів – це можна назвати «синдром Борисова».
Цій справі вже не вдасться затихнути, а ми йтимемо далі. Дай Бог, щоб звільнення чиновників і військкомів, що зарвалися, позитивно вплинули на якісний склад людей, що закликаються, і на моральний дух тих героїв, які перебувають на передовій.
– Ви займалися питанням Борисова в рамках роботи Міжнародної детективної агенції Absolution. Як давно ви його створили та з якою метою?
– Ідея народилася давно, коли я пішов із держслужби в поліцію, зараз агентству вже 7 років. Ми здебільшого працюємо із закордонними банками, інвестиційними компаніями, займаємося форензингом та комплаєнсом – це близько 90% наших клієнтів, і лише 10% – українські.
Проте зараз ми щільніше стали працювати в Україні, бо більшість українських чиновників ховають свої активи за кордоном: це і колишній віцемер Одеси Михайло Кучук, і екс-глава ФДМУ Сенниченко, і низка інших топових чиновників, які зараз перебувають у розшуку. Тож ми цим займаємося.
До речі, багато юридичних компаній на Заході відпрацьовують 10: свого часу, допомагаючи людям безкоштовно. Ми цей час витрачаємо на допомогу Україні.
– Справою Борисова також займалися Ігор Мосійчук, Дмитро Корчинський, Михайло Ткач – вони працювали окремо чи разом із вами?
– Ми вдячні всім, хто долучився. По Борисову була інформація, ми її кинули у спільний чат людям, які займаються професійною антикорупційною діяльністю та висвітлюють її. І так, сам собою, з’явився пул, який об’єднав незнайомих людей, які ніколи раніше не працювали разом. На сьогоднішній момент наші розслідування – це віддача боргу своїй батьківщині. Кожен має свій фронт. Тим більше, що я впевнений: на кейсі Борисова ми з колегами з Absolution і всіма, хто брав участь, врятували життя тисячам людей, а отже, займаємось цим не дарма.
Розмовляла Олена Овчиннікова
Фото з особистого архіву Костянтина Шпільового
Щоб завжди бути в курсі найважливішого, читайте нас у Telegram