Останнім часом все частіше ходять чутки про те, що нинішнього голову Офісу Генпрокуратури Андрія Костіна можуть замінити на чинного керівника Одеської військової адміністрації Олега Кіпера, який тривалий час працював у прокурорській системі на всіх рівнях.
Об’єктивно, в Україні історично склалося так, що генеральні прокурори не затримуються на своїй посаді довго – за одну президентську каденцію зазвичай змінюються два-три Генпрокурори. Нинішній Генпрокурор – третій за часпрезидентства Володимира Зеленського після Руслана Рябошапки (протримався на посаді рівно рік) та Ірини Венедиктової (два роки).
Очікувалося, що під керівництвом Андрія Костіна кілька гучних та суспільно значущих справ отримають нові повороти у розслідуванні, проте цього не сталося. Прихильники Костіна вказують на те, що під час війни не до завершення цивільних справ – всі сили мають бути кинуті на розслідування тисяч військових злочинів, скоєних Росією. Противники, навпаки, вказують, що війна стала лише приводом не розслідувати гучні справи – причому під цілком залізобетонним приводом.
Тому наведемо кілька відомих справ, які передаються від прокурора до прокурора як естафетна паличка, без будь-якої надії на їхнє швидке завершення.
Справа Татарова
На початку грудня 2020 р. НАБУ та САП намагалися повідомити про підозру заступнику керівника Офісу президента Олегу Татарову — особі, з огляду на свою посаду, близькому Андрію Єрмаку та Володимиру Зеленському. Його підозрюють у передачі хабара судовому експерту за фальсифікацію експертизи – йдеться про справу десятирічної давності, коли нинішній високопосадовець працював у компанії “Укрбуд”. В результаті цієї схеми забудовники заволоділи майном Національної гвардії у сумі 81 мільйон гривень.
У день, коли прокурори мали вручити підозру, тодішній Генпрокурор Ірина Венедиктова без попередження змінила процесуальних керівників справи, що затягнуло повідомлення про підозру на понад два тижні. Через це детективи НАБУ та прокурори САП не змогли затримати Татарова.
Після цього НАБУ навіть виступив зі спеціальною заявою про те, що вважає цю ситуацію «свідомим тиском на слідство» та стверджував, що Офіс генпрокурора вдається до подібних дій не вперше.
Пізніше Офіс Генпрокурора передав справу Татарова від НАБУ до СБУ, і, на думку багатьох експертів, цей крок врятував Татарова від кримінальної відповідальності. Адже НАБУ є найнезалежнішим органом досудового розслідування, а СБУ на той час очолювалося близьким другом Зеленського Бакановим, яке невдовзі не знайшло у справі складу злочину.
В кінці 2021 року в ЗМІ з’явилася інформація, що провадження було відкрито, але судячи з офіційної відповіді Офісу Генпрокурора на адресу ElitExpert — «у кримінальному провадженпі у так званій справі компанії «Укрбуд» 21.04.2022 прийнято рішення про його закриття«.
Справа «Роттердам+»
Трироки тому НАБУ повідомило про підозру шести особам у справі про штучне завищення ціни на вугілля та електроенергію за формулою «Роттердам+».
Нагадаємо, що у 2016 році було запроваджено особливу формулу для розрахунку тарифу на електроенергію — вона передбачала умови для штучного зростання ціни електроенергії. За версією слідства, такі дії завдали шкоди державі майже на 19 млрд гривень лише за перші два роки застосування цієї схеми, а за весь час її дії – майже на 40 млрд. гривень.
Слідство встановило, що схему вигадали топ-менеджери компанії ДТЕК та НКРЕКУ. Розслідування успішно просувалося, були анонсовані гучні «посадки», доказів було достатньо для того, щоб направити справу до суду, але прокурор САП Віталій Пономаренко двічі закрив справу через нібито відсутності доказів завдання збитків.
На хвилі обурення, що піднялося у суспільстві, і Верховна Рада, і НАБУ зажадало від Офісу Генпрокурора втрутитися і змінити прокурора САП, оскільки лише цей орган має на цевідповідні повноваження. Однак Офіс генпрокурора також двічі відмовляв у цьому — незважаючи на нещадну критику на свою адресу. В результаті бездіяльність Офісу вигідна насамперед основному бенефіціару формули “Роттердам+” – олігарху Рінату Ахметову.
Справа “Роттердам+” зрушила з мертвої точки тільки зараз — після багаторічного забуття, і то завдяки не Генеральній прокуратурі, а незалежним САП та НАБУ. Наприклад, 3 жовтня за клопотанням прокурора САП Вищій антикорупційний суд нарешті наклав арешт на майно обвинувачених у справі — майже через 7 років! За останні тижні помітно активізувалися і слідчі органи.
Справи Майдану
Це здається дивним, але і через 9 років не закінчено розслідування розстрілу Небесної сотні та по основним справам Євромайдану, які включають викрадення людей, порушення права на свободу мирних зборів, неправомірні судові рішення, скоєних під час Революції Гідності тощо.
Довести до кінця розслідування злочинів проти Майдану було “справою честі” для кожного з Генпрокурорів, що змінювали один одного. Але щоразу ці потуги завершувалися нічим.
Наприкінці 2021 року Офіс генпрокурора бадьоро звітував про те, що слідство з цих проваджень “значно активізувалося”. Підозри були висунуті ще 42 особам, серед них 24 працівникам органів внутрішніх справ, трьом прокурорам, п’ятьом суддям тощо. В той же час, така кількість підозр була обумовлена напрацюваннями минулих років та поступовим накопиченням доказової бази, тому виносити це як заслугу недоречно.
Однак навіть після таких переможних реляцій із сотень “справ Майдану” лише лічені отримали вироки. А справи щодо посадовців часів Януковича взагалі не просуваються на сантиметр.
Загалом, за результатами досудового розслідування по цім справам до кримінальної відповідальності притягнуто 397 осіб, але лише стосовно 40 осіб судами ухвалені обвинувальні вироки, при чому тільки по 34 особам судові рішення набрали законної сили!
І лише 4 жовтня 2023 року, майже через десять років була завершена найбільша справа Майдану. Найбільша, але тільки одна з багатьох. Офіс Генпрокурора нарешті направив до суду обвинувальні акти стосовно колишнього президента Віктора Януковича та 9 екс-чиновників.
І насправді це дуже показова ситуація — якщо Офіс Генпрокурора цілих дев’ять з половиною років “розслідував” справи Майдану — справи першочергової для держави важливості, але довів до кінця лише одну, то що вже говорити про менш відомі резонансні справи?
Справа Вадима Чорного
Досить часто буває, що Офіс Генпрокурора й зовсім саботує розслідування, як сталося, зокрема, з гучною справа про спадщину одеського бізнесмена Вадима Чорного.
Вже два роки правоохоронна та судова система перешкоджає проведенню розслідування справи, пов’язаної з крадіжкою корпоративних правТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс», що належать громадській організації «Центр захисту інвалідів». Йдеться, насамперед, про два одеські бізнес-центри: БЦ «Київський» та підземний БЦ «Грецький».
Кримінальне провадження розслідується Головним слідчим управлінням Національної поліції України під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора. Досі слідство не встановило організаторів злочину і нічого не робить для з’ясування їхніх осіб.
Необґрунтованого тиску зазнає саме постраждала сторона, майно організації «Центр захисту інвалідів» стало заручником ситуації, Наказ міністерства юстиції, яким було скасовано незаконні дії державних реєстраторів, ігнорується, а його дія блокується.
В даний момент Господарський суд Києва розглядає справу №910/6601/23 за позовом ГО «Центр захисту інвалідів» до Державної казначейської служби України, Нацполіції України, Офісу Генерального прокурора, ГУНП в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про визнання незаконною бездіяльність та прийняття незаконних рішень правоохоронними органами у кримінальному провадженні, де ГО «Центр захисту інвалідів» як потерпілому завдано збитків на загальну суму 139 млн. грн., заподіяну внаслідок скоєння злочинних дій.
Розслідуванням керує прокурор Офісу Генпрокурора Сергій Пилипенко. Зазначимо, що редакцією ElitExpert 22 вересня було направлено кілька офіційних запитів на адресу Офісу Генпрокурора з проханням висловити свою позицію з цих питань. У відповіді на адресу ElitExpert лише сказано, що у справі крадіжки корпоративних прав «досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває» без якихось подробиць.
Таким чином, можна констатувати, що довгоочікувана “прокурорська реформа” 2019-2020 років якщо й не стала зовсім провальною, то принаймні зовсім не покращила показники доведення до кінця гучних справ.
Можливо, цьому посприяло й неоднозначне рішення Офісу Генпрокурора про атестацію працівників. З квітня 2020 року зі складу комісіїта, яка здійснює атестацію прокурорів, прибрали міжнародних партнерів та громадськість. Наразі орган складається з чотирьох прокурорів та двох представників вузів, при тому, що раніше до нього входили три прокурори та три експерти, делеговані міжнародними організаціями, громадськими діячами та дипломатичними місіями. Таке нововведення явно підірвало довіру до призначень в Офісі генпрокурора і неминуче призвело до клановості, адже тепер, як і раніше, прокурори обирають прокурорів, виключивши з цієї процедури «чужинців».
Олена Овчиннікова, Олександр Добронравов
Щоб завжди бути в курсі найважливішого, читайте нас у Telegram
