В Одеському господарському суді відбулося чергове засідання щодо розгляду позову військової прокуратури до ТОВ «Баско» про витребування майнового комплексу, який 20 років тому належав Міністерству оборони.
Коротко нагадаємо, що цей об’єкт, розташований на вул. Промислової 37, в Одесі, ще наприкінці 2004 року був легально та прозоро, за ринковою вартістю, проданий Міністерством оборони товариству з обмеженою відповідальністю «Баско». Потім, 2008 року, частина майна перейшла у володіння ПП «Атлант».
У прокурорському позові необгрунтовано стверджувалося, що майно Міністерства оборони, в умовах війни, перейшло у власність громадянки Російської Федерації.
Саме з спростування цього факту і розпочалося судове засідання. Адвокат відповідача надала суду витяги з Держреєстру, що свідчать про те, що бенефіціаром ПП «Атлант» є громадянка Сполучених Штатів Америки, а не РФ.
«Чи розумів прокурор, що він, під час війни, подав позов, маніпулятивно посилаючись на те, що земля Міноборони пішла у власність Російської Федерації, і саме під цим приводом запропонував забрати майно, куплене 20 років тому, причому зовсім іншим підприємством? », – зазначила адвокат ТОВ «Баско» Яна Срібна.
Це питання залишилося без відповіді.
Втім, суд відхилив подані документи за формальними обставинами, на які обіцяв посилатися у тексті судового рішення.
Дивне розпорядження
Прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Віктор Богатир, у свою чергу, намагався довести, що начальник Центрального управління Міноборони Дмитро Ісаєнко не мав права надавати дозвіл директору держпідприємства «Південьвійськбуд» на продаж об’єкта. За словами військового прокурора, довіреність на підписання таких документів була анульована розпорядженням міністра оборони.
Втім, оскільки наявні документи переконливо доводять, що довіреність була дійсна і в момент продажу, і ще півтора роки після угоди, до квітня 2006 року, адвокати поставили позивачів у глухий кут незручними питаннями.
З’ясувалося, що прокурор не знав, що жодних правових підстав для анулювання довіреності «розпорядженнями» без відповідних реєстраційних нотаріальних дій просто не існує. Згідно Закону, нотаріальна довіреність відкликається лише шляхом звернення до нотаріуса.
«Крім того, стаття 249 Цивільного кодексу каже, що особа, яка видала довіреність, а потім її анулювала, зобов’язана негайно сповістити про це особу, на яку раніше було видано довіреність. Якщо цього не було зроблено, то особа має право й надалі здійснювати представництво, — наголосила Яна Срібна. — Ні міністр оборони, ні інша посадова особа за законом немає повноважень на визнання недійсної нотаріальної довіреності на підставі свого розпорядження».
А Міноборони звернулося до нотаріуса за скасуванням довіреності лише 01.04.2006 р., через півтора роки після продажу об’єкта!
На засіданні також було зазначено, що прокуратура зацікавилася цим питанням лише 2019 року: тоді відомство вже намагалося судитися, але Верховний суд відмовив прокурору у праві захищати інтереси Міноборони.
У зв’язку з цим суддя Сергій Гут запитав у позивача про те, чи відомо йому про рішення Господарського суду з аналогічних справ, пов’язаних із майном «Південьміськбуду».
Справа в тому, що у 2019 році прокуратурою було подано близько трьох десятків схожих позовів, які стосувалися інших об’єктів, що належали «Південьміськбуду» та також вибули з власності Міноборони. І всі ці позови були відхилені, оскільки терміни позовної давності у таких справах вже минули.
«Інформацією не володіємо»….
Відтак адвокати відповідача розбили озвучені в позові прокуратури докази про те, що ПП «Атлант», що купив у 2008 році цей майновий комплекс, є недобросовісним набувачем. На пряме запитання, чи є у відомства докази своїх тверджень, прокурор змушений був відповісти негативно, отже, він свідомо навів неправдиві факти під час подання свого позову.
Без відповіді з боку представника Міністерства оборони, що був на засіданні, залишилося і головне питання. Чому Міноборони протягом двох десятків років не намагалося повернути майновий комплекс назад, а це питання виникло лише зараз, причому лише з ініціативи прокуратури?
Складалося враження, що прокуратура під час подання позову зовсім не «заморочувалась» і навіть не намагалася спиратися на факти. Наприклад, у ході судового розгляду адвокат «Баско» здивувала позивачів інформацією про те, що ДП «Південьвійськбуд» щороку, починаючи з 2005-го, надавав Міністерству оборони звітність із переліком майна, що належить підприємству. І в цьому переліку вже два десятиліття немає об’єкту на вул. Промислової, а значить, Міністерство оборони було чудово поінформовано про цей факт, погоджувалося з ним, і не намагалося оскаржити правочин у суді.
Більше того, Фонд державного майна також офіційно підтвердив, що вже у 2006 році у переліку майна Міністерства цього об’єкта не було.
На всі ці факти сторона позивача жодних пояснень надати так і не змогла, посилаючись на відсутність інформації.Наступне засідання призначене на 22 лютого — і з огляду на всі обставини справи, є надія, що рішення судом буде винесено дуже швидко.
