Видання геополітичної інформації Foreign Brief, прогнозуючи результати парламентських виборів у Казахстані, зокрема, пише, що «новий, більш плюралістичний парламент майже напевно не змінить курс двосторонньої політики Казахстану щодо Росії, продовживши підтримувати відносини в багатосторонніх економічних і військових організаціях, очолюваних РФ «.
А ось інше джерело — Центр глобальної енергетичної політики Колумбійського університету в матеріалі під заголовком «Геополітика, що стоїть за неспокійним енергетичним сектором Казахстану», ніби дає відповідь на питання про те, чому Казахстан змушений підтримувати дружні відносини з Росією — і справа не в протяжності спільних кордонів.
Автор, зокрема, констатує сумний факт, що Росія контролює більшу частину експорту казахстанської нафти.
«У 2020 році 44 відсотки республіканського бюджету припадало на нафту і газ. Росія (24% «Транснафти» і 12,5% «Лукойл»), Казахстан (20,75%) і кілька транснаціональних корпорацій володіють частками в Каспійському трубопровідному консорціумі (КТК ), який керує трубопроводом, яким нафта перекачується з Казахстану в російський порт Новоросійськ — звідки Казахстан експортує 80 відсотків своєї нафти. численні проблеми, через які казахстанська сторона скоротила видобуток нафти.
Багато експертів вважають, що таким чином Москва могла чинити тиск на уряд Казахстану та показати своє невдоволення позицією Астани щодо вторгнення в Україну», — пише, зокрема, автор звіту.
Чому Назарбаєв десятиліттями не займався диверсифікацією постачання казахстанської нафти на світові ринки – питання питань.
