Валерій, електромонтер Одеської компанії «Інфоксводоканал», у мирний час слідкує аби насоси, що подають воду, були справними, а 24 лютого 2022 року змінив спецодяг на військовий однострій.
Говорить мало та уривчасто, хоча опису його вчинків стане на цілу книжку. З 2012 року Валерій працює в «Інфоксводоканалі» електромонтером.
Щоб усунути наслідки поломки чи перевірити справність електромереж три години дістається до свого робочого місця, адже мешкає доволі далеко від міста. На питання про рішення стати добровольцем ЗСУ, відповідає стримано: «Не знаю, пішов і все».
24 лютого він був удома, про повномасштабне вторгнення дізнався з новин, а вже наступного дня вирушив до ТЦК – «Сказали зранку бути, запас харчів на три доби і все. Пройшов медкомісію, скарг немає, і поїхали».
Протягом перших місяців війни Валерій відновлював набуті під час строкової служби навички.
«До травня ми були в роті охорони, чекали наступу з Придністров’я, з травня 2022-го був в 35-й бригаді, потім в грудні, у складі другого стрілецького батальйону поїхали на Мар’янку»
Запеклі бої у Мар’янці точилися вже тоді. Валерія призначили командиром відділення, яке обороняло позиції від штурмів противника.
«Як раз рік тому, коли ми виносили пораненого, попали під обстріл, було важко. Крили нас артою, мінометами, розвалили нам позицію. Втрачати людей, коли ти з ними ідеш в бій … дуже тяжко»
Особливо тяжко даються штурму, за один із них Валерій отримав нагороду.
«Біля Старомайорського є басейн, і ось ми його відбили та утримували, взяли полонених. А 22 червня, коли вже був контрнаступ, по нам був прильот і мені попало, але разом хлопцями ми вийшли своїм ходом»
Лікування тривало майже три місяці і після реабілітації Валерій повернувся назад в Херсонський напрямок, звідки і мобілізувався.
Валерій боронив країну рік і вісім місяців, більше не дозволили наслідки поранення. Він, звичайно, був радий обійняти рідних, але, як каже Валерій «Якесь двояке відчуття після демобілізації».
На роботі його чекали колеги, що підтримували увесь час, тож питання – де працювати далі — відпало само собою.
Напевно, немає жодної професії, представників якої нині не зустрінеш на війні. Дякуємо вам, наші мужні слюсарі, сантехніки, інженери, вчителі та хлібороби. Дякуємо за мужність на війні та працю в тилу.
Щоб завжди бути в курсі найважливішого, читайте нас у Telegram
