Анатолій Бойко – беззмінний голова Одеської обласної організації ВГО «Комітет виборців України», відомий громадський діяч, чиї гострі коментарі та експертна думка частенько зачіпають за живе місцевих політиків та бізнесменів. В ексклюзивному інтерв’ю ElitExpert він розповів про майбутнє політичних партій в Україні після нашої перемоги, про те, як змінився український виборець, та чим він пишається у цей найскладніший час.
ПРО ПОЛІТИЧНИЙ «ДЕФОЛТ» В УМОВАХ ВІЙНИ
В загальноукраїнському вимірі війна остаточно підтвердила, що в нас немає політичних партій, ні як спільнот, ні як «живих організмів». Сьогодні ми знаходимось в унікальній ситуації політичного дефолту. Тому що наразі в інформаційному просторі у нас є лише політичні гравці – Президент та ті, хто йому протистоїть, допомагає або має якусь середню позицію.
Якщо ж ми подивимось на політичний простір, в якому знаходяться ті, хто впливає на прийняття рішень в державі, то ми бачимо лише Зеленського.
Це пов’язано з тим, що загалом в нас політичні партії були інструментом впливу олігархів на владу задля отримання своїх преференцій. Наприклад, Порошенко має партію і є сам олігархом. Відповідно, до війни, поки ми всі жили звичайним життям, олігархи грабували країну, фінансували політичні партії та проекти і загалом ми мали паразитуючу квазі-політику. Після початку війни, коли ситуація в країні кардинально змінилася і питання стало ребром – боремось або вмираємо, то виявилось, що партії з суспільством абсолютно не пов’язані — люди живуть самі по собі, допомагають армії, а партії у свою чергу десь далеко, і не завжди зрозуміло чим займаються і хто це взагалі. Особливо чітко це видно на місцях.
Звичайно, у нас є окремі політики та персоналії, місцеві організації політичних партій, які працюють, допомагають населенню та ЗСУ. Але якщо подивитись на всеукраїнській рівень, то я не бачу гуманітарної мережі чи гуманітарних хабів «Слуги народу» та інших політичних сил. У нас за перемогу бореться ЗСУ, Офіс Президента з Кабміном і суспільство з волонтерами.
На мій погляд, кожна партія мала б створити волонтерські осередки по всій крані і взяти на себе частину роботи в регіоні. Наприклад, Притула: ми чудово розуміємо, що він напевно має політичні амбіції та політичні плани. І його сьогоднішня робота стане йому у нагоді, якщо він захоче конвертувати її в політику. Тому таку ж саму проактивну позицію мали б займати й партії.
Окрім того, партії, що сьогодні представлені в парламенті, об’єднують далеко не бідних людей, і вони напевно могли б закупити якусь техніку чи обладнання для ЗСУ. Так, ми бачимо бронеавтомобілі від Порошенка, але це саме від Порошенка, а не від «Європейської солідарності».
Тому, на мою думку, після перемоги і закінчення війни, на нас чекає бурхливе і цікаве політичне життя. Тим паче, що сьогоднішня влада десь з травня, де-факто вже розпочала політичну боротьбу за другий термін Зеленського. І в межах цієї боротьби йде додаткове та послідовне зачищення політичного поля України.
ПРО ЗАБОРОНЕНІ ПАРТІЇ
Дане питання має декілька аспектів. По-перше, на сьогодні процес ліквідації певного переліку партій ще триває — в судах розглядаються апеляційні чи касаційні скарги. Але це лише питання часу, тому що політично дане питання владою вже вирішене.
По друге, на сьогодні законодавство України не передбачає позбавлення мандату депутатів від заборонених партій. Ще навесні розглядався подібний законопроект, але поки що він не прийнятий.
Третій аспект стосується майбутніх виборів і питанням люстрації для таких депутатів. Припускаю, що Офіс Президента буде зацікавлений в люстрації, тому що це виключить з політичного простору багато конкурентів та спростить завдання перемагати на наступних виборах. Тому ймовірність прийняття даних законів досить висока, особливо за умови повноцінної перемоги України в цій війні з виходом на кордони 1991 року.
Але якщо люстрація не буде проведена, то ми можемо знову отримати ситуацію, що мали після 2014 року. І багато представників ОПЗЖ, як найбільш ресурсної партії, підуть на вибори під новими назвами, гаслами та прапорами. Навіть зараз, коли в Одеській міськраді фракція ОПЗЖ саморозпустилась, то ці депутати створили групу «Українська мрія». Це максимально цинічно на мій погляд, але так сталося.
ПРО НОВІ ПАРТІЇ ТА НОВОГО ВИБОРЦЯ
Однозначно, що після закінчення війни та нашої перемоги, влада проведе перевибори усіх рівнів: щоб вирішити питання з депутатами від заборонених партій і посилити свою присутність у всіх радах країни. Тому очевидно, що ми побачимо нові політичні обличчя, проекти та партії.
Також на мій погляд, зміниться і український виборець. Я дуже сподіваюсь, що всі ті події, які з нами зараз відбуваються, не залишать нам можливості не змінитись. І в першу чергу в позитивному напрямку.
Для мене ключова зміна, яка відбулась в нашому суспільстві зараз, це те, що ми нарешті взяли на себе відповідальність за країну. Такі люди були завжди, але їх було недостатньо. На сьогодні ж це критична маса людей, і можна сказати, що сьогодні вся Україна перетворилась на Майдан. Це ті люди, що готові боротись за країну та її майбутнє.
І я щиро сподіваюсь, що таку ж відповідальність ми візьмемо і за політику та політичне життя. Будемо більш свідомо та критично підходити до голосування, і більше вимагати від наших політиків потім. Сподіваюсь, що нарешті зникне практика, коли можна «проінвестувати» один раз на виборах, а потім п’ять років відбивати кошти та грабувати країну. Що буде політика, в яку люди будуть йти для самореалізації. Я не кажу високі слова «служити народові» — але хоча б не наживатися на країні для купівлі вілл, автівок та літаків.
І насамперед я маю надію, що український виборець усвідомить, що він в країні головний, що не він винний політикам, а політики йому. Але звісно із взаємною повагою, щоб це було чесне та відповідальне партнерство, а не паразитування.
ПРО МАЙБУТНЄ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ПАРТІЙ
ОПЗЖ вже заборонено, і ми їх більше не побачимо у Верховній Раді. «Голос» зробив усе власними руками, щоб його більш ніде не обрали. «Батьківщина» — за рахунок того, що має невеликий, але відданий електорат, має шанси залишитись і пройти в Раду знов. «Європейська солідарність» теж — і в цьому їм «допоможе» Зеленський, який буде воювати з Порошенко, мобілізуючи його електорат. Не знаю, чи залишиться «Слуга народу»: можливо, вони зроблять ребрендинг або абсолютно новий проект, куди візьмуть найбільш лояльних людей.
Напевно, може бути й якась тінь ОПЗЖ — «за всё хорошее, против всего плохого», щось маніпулятивне з намаганням акумулювати тих людей, які під час сьогоднішніх подій втратять внутрішні опори і будуть їх шукати в чомусь комфортному та схожому до своїх поглядів. На мою думку, таких людей буде достатньо багато, десь 20%, що стануть полем для паразитування подібних політичних проектів.
Також я не виключаю ситуації, що парламент буде перехідним. Тобто, вибори відбудуться, але суспільство вже буде іншим, а політичні проекти, що відповідатимуть його запитам, ще не будуть сформовані. І в такому випадку люди опиняться в ситуації, коли будуть змушені голосувати не за тих, кого хотіли б, а за тих хто є. Тому будь які помилки політиків, що прийдуть до влади після таких виборів можуть призвести до швидкого розчарування людей та дочасних виборів в парламент.
Варто зазначити, що криза представницької демократії сьогодні є в багатьох провідних країнах світу. І суспільства цих країн приходять до того, що класичні партії та політики чим далі, тим більше втрачають підтримку та довіру людей. Бо самі люди знаходяться у безвиході: той формат політики, що є, їх не влаштовує, а іншого просто нема. Тому, можливо, світ прийде до чогось нового, а Україна буде в авангарді цього формування.
ПРО ТЕ, ЧИМ ПИШАЄТЬСЯ
Я щиро пишаюся, що мені пощастило побачити і відчути, коли нарешті український народ взяв на себе відповідальність за країну і усвідомив, що тільки він це може зробити. І коли більше ніхто і ніколи в світі не буде питати — а де знаходиться та Україна і чим вона відрізняється від Росії.
Ми перестали шукати свою національну ідею та вважати тих, хто нас гнобить, старшими братами. Ми стали дорослими.
І яким би не був результат цієї війни, для нас він буде все одно позитивним. Ми вже перемогли і вибороли своє майбутнє. Цивілізаційно та історично ми перемогли і Росію, і свою долю – і це найголовніше. А Росія вже програла на покоління. У нас вже є майбутнє, а в них його на найближче покоління вже не має. І це не про зловтішання, це про розуміння того, за що ми боремось – ми вже ніколи не будемо такими, як вони, і це наша головна перемога.
