Чи може вважатися належним та допустимим доказом у справі листування у мессенджері, і якщо так, то за яких умов. Такі питання, як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики було порушено адвокатами Legal Partner в касаційній скарзі у судовій справі №916/3027/21.
Проблематика захисту прав клієнта-постачальника товару (Відповідач у справі) у цьому процесі полягала у відсутності будь-яких первинних документів, підписаних з боку покупця (Позивач у справі), який вимагав повернення авансу за вже поставлений йому товар з боку постачальника. Договір, видаткові та товар-транспортні накладні були передані на підпис разом з відвантаженим товаром, але покупець їх не підписав та не повернув. Доказами фактичної поставки товару у цій справі стали покази свідків, зокрема перевізника та вантажників, а також листування у мессенджері WhatsApp між директором покупця та свідком.
21 червня 2023 року Великою палатою Верховного суду у справі №916/3027/21 винесено постанову, якою касаційна скарга була задоволена повністю, права клієнта Legal Partner були захищенні.
Судді Великої палати Верховного суду у своїй постанові вказали на те, що «суд може розглядати електронне листування між особами у мессенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах».
Так ось, у цій справі суд першої інстанції надав статусу належного та допустимого доказу листуванню у мессенджері WhatsApp, що було визнано правомірним ВП ВС, у зв’язку з наступним.
По-перше, підчас розгляду справи, суд достеменно зміг встановити авторів цього листування. Позивачем у справі було господарське товариство, і номер телефону, з якого вів листування директор покупця у мессенджері WhatsApp був офіційно зареєстрований за фірмою та відображався як контактний номер телефону у ЄДР. Інша особа, яка вела спілкування з позивачем, виступила свідком на боці відповідача (клієнта Legal Partner) і підтвердила зміст листування. Також судом було допитано директора господарського товариства-позивача, якій вів спілкування у цьому мессенджері, та який не зміг спростувати зміст цього спілкування.
По-друге, щоб суд зарахував це листування як належний та допустимий доказ, смартфон, на якому було встановлено додаток WhatsАpp та велось листування, було віддано на комп’ютерно-технічну експертизу. Експерт підтвердив наявність такого листування, роздрукував його зміст та завірив власним підписом.
Хочу звернути увагу на той факт, що функції мессенджеру WhatsАpp через деякий час не дозволяють видаляти вже надісланні повідомлення з телефону співрозмовника, як наприклад у Viber чи Telegram. Тому, всі повідомлення, надісланні Покупцем, в яких він підтверджував факт відвантаження товару на його об’єкт, зберіглися на телефоні свідка.
Також хочу звернути увагу на тезу Верховного суду у вищазаначеній постанові, у якій він наголосив на стандарти доказування, передбачені процесуальним законом, та зазначав, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Ухвалюючи рішення на користь клієнта Legal Partner, Верховний суд зазначив, щовідсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт поставки будівельного профілю відповідачем позивачу, не усуває обов`язок позивача заперечувати проти доводів відповідача про здійснення спірної поставки шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого відповідачем аргументу. А цього позивачем у справі зроблено не було.
Детально ознайомитися з постановою Великої Палати Верховного Суду можна за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/112088045
Автор: Олександр Рябець, адвокат, керуючий партнер ЮК «Legal Partner»
Щоб завжди бути в курсі найважливішого, читайте нас у Telegram
