Гомо- або бісексуальність згідно українського законодавства ніяк не впливає на придатність людини до військової служби. Геї, лесбійки, бісексуальні люди поступають або призиваються на військову службу без обмежень. Зараз в лавах ВСУ та Нацгвардії служать тисячі представників української ЛГБТ спільноти — в інтернеті та ЗМІ можна знайти десятки інтерв’ю з ними та репортажів про їхню службу. Про це йдеться у звіті Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ».
У матеріалі також йдеться мова про діагнози «транссексуалізм» та «гендерна дисфорія», що можуть означати непридатність у мирний час і обмежену придатність у воєнний час до військової служби.
Дане питання викликало бурхливу суспільну дискусію, тому ми звернулись до експерта з адвокації Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ» Андрія Кравчука, який надав ElitExpert коментарі та роз’яснення.
Що означають діагнози «транссексуалізм» та «гендерна дисфорія»?
Транссексуалізм — це невідповідність ґендеру особи (її психологічної статі, ким людина себе відчуває) до біологічній статі, що була вказана в її документах при народженні. Ґендерна дисфорія означає стрес, який людина відчуває від свого транссексуалізму.
Що говорить закон про мобілізацію для діагнозів «транссексуалізм» та «гендерна дисфорія»?
Для трансґендерних осіб, згідно «Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби», діагнози «Транссексуалізм» і «Ґендерна дисфорія» означають повну непридатність людини до військової служби у випадку, якщо вони «різко виражені, із схильністю до повторних тривалих декомпенсацій або патологічних реакцій» або непридатність у мирний час і обмежену придатність у військовий час, якщо вони «помірно виражені з нестійкою компенсацією або компенсовані». На практиці «різкість вираження» та «компенсацію» цих станів визначає спеціалізована лікарська комісія — наприклад, при обласній психіатричній лікарні.
За наявності таких діагнозів, медична комісія при військкоматі вирішуватиме, чи придатна трансґендерна особа до військової служби. Людям, які офіційно змінили свою стать, загалом, забороняється служити в українському війську, але нам відомі випадки, коли такі люди поступають на службу, приховуючи свою транссексуальність від медиків, є навіть випадок відкритої трансґендерної жінки, доброволки з США, яку все ж таки взяли на службу до лав ЗСУ, попри наявну заборону.
Як медично визначаються дані діагнози? Чи мають призивати до ЗСУ жінок, які відчувають і вважають себе чоловіком? І навпаки – не призивати чоловіків, що вважають себе жінкою.
Наявність різко вираженого транссексуалізму є перешкодою для військової служби, незалежно від того, йдеться про трансґендерних чоловіків або жінок. Однак, треба підкреслити дві речі: по-перше, просто заяви про свою трансґендерність недостатньо. Медична комісія при військкоматі ухвалює рішення щодо придатності до військової служби на підставі лікарського висновку про наявність відповідного діагнозу та ступеню його вираженості. Отримати такий діагноз можна тільки після ретельного психіатричного обстеження — як правило, у стаціонарних умовах протягом не менше двох тижнів. Тут діють такі самі правила, як для початку офіційного процесу зміни (корекції) статі.
Стосовно питань військової служби або перетину кордону, державі немає діла до вашого ґендеру — того, ким ви себе відчуваєте, — визначальною є стать, яка вказана у ваших документах. В Україні поміняти її можна, тільки пройшовши всі етапи складних і тривалих медичних та адміністративних процедур. Мушу розчарувати тих, хто думає, нібито для цього достатньо просто подати якусь заяву.
Жінки не підлягають призову, тому вони можуть поступити на військову службу тільки добровільно. Для трансґендерних жінок це проблематично.
Трансґендерні чоловіки мусять прийти на медкомісію при військкоматі, так само, як і звичайні біологічні чоловіки, де вже вирішується питання про їх зняття з військового обліку. Це не робиться автоматично, хоча у них вже має бути поставлений діагноз різко вираженого транссексуалізму — інакше їм би не дозволили поміняти документи з жіночої статі на чоловічу. Вони мають підтвердити цей діагноз документально або знову пройти відповідне обстеження.
Варто підкреслити, що транссексуальність розглядається в сучасній медицині не як хвороба, а як особливий психологічний стан людини, який, втім, може заважати її повноцінному життю.
Чому українське суспільство так реагує на такі новини – «чому геїв не беруть в армію»?
Геїв в армію беруть, обмеження є тільки для трансґендерних осіб. Поки західне суспільство розвивалося в умовах вільного доступу до інформації, відкритого обговорення будь-яких питань, вільної конкуренції ідей та поглядів, в українському суспільстві гомофобія та трансфобія насаджувалися спочатку радянською владою, а після її краху цю функцію перебрала на себе церква. Нам доведеться пройти свій шлях, щоб нарешті вирватись із задушливих обіймів минулого – Росії та СРСР. Ми зараз воюємо з ним не тільки фізично, але й духовно.
Єдинороги в українській армії
Як за радянських часів ніби не існував секс, так і в нинішній українській армії начебто не існують геї. Представники ЛГБТ-спільноти перетворили це на жарт і вибрали своїм символом єдинорога, істоту, яка теж начебто не існує.
Коли рано-вранці 24 лютого почали бомбити столицю України Київ, режисери театру Олександр Жуган та Антоніна Романова ухвалили рішення добровільно піти захищати свою батьківщину.
Це був свого роду стрибок у воду у невідомому місці, бо толерантне ставлення до представників ЛГБТ – не найсильніший бік українського суспільства. На своїй уніформі Жуган та Романова під українським прапором носять шеврон із зображенням єдинорога. Цей символ з’явився в українській армії після вторгнення Росії до східної України у 2014 році як реакція на розмови про те, що в українській армії не служать геї.
Яка статистика в питанні зміни статі в Україні?
Таких людей дуже мало — оціночно, кілька сотень на всю Україну. Коли при МОЗ ще діяла єдина комісія з питань корекції статі, вона розглядала лише кілька заяв на рік. Трансґендерні особи не складають ніякої реальної проблеми для суспільства та держави вже через їхню вкрай незначну кількість.
Люди наважуються на такий крок тільки тоді, коли дійсно не в змозі далі жити за документами, які повністю суперечать їхній ідентичності. Трансґендерним людям дуже некомфортно жити в нашому суспільстві. Підозрювати їх у шахрайстві через те, що вони не відчувають себе так, як записано у них в документах, це не справедливо і негуманно.
Ми рекомендуємо нашій державі скасувати обмеження на військову службу для трансґендерних осіб — однак, це має супроводжуватися одночасним скасуванням і всіх інших обмежень для ЛГБТК людей.
Українці мають бути рівними між собою як в обов’язках, так і в правах. Всі, придатні для військової служби, повинні захищати свою Батьківщину. Так само, всім має бути забезпечений рівний захист від дискримінації, зокрема за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності, в усіх сферах життя, що регулюються законом.
Серед іншого, це означає захист прав сімейних одностатевих партнерів. В США, Канаді та більшості країн ЄС немає заборони на військову службу трансґендерних осіб і водночас визнаються одностатеві шлюби або цивільні партнерства. Ми хочемо жити за стандартами сучасного вільного світу? Давайте починати просто зараз. Тільки за всіма стандартами, а не вибірково.
Що пропонує владі Правозахисний Центру «Наш світ»:
Верховній Раді України — усунути всі положення в українському законодавстві, які призводять до дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності.
Міністерству юстиції України рекомендується розробити законопроєкт про легалізацію в Україні реєстрованого цивільного партнерства для одностатевих пар.
Міністерству охорони здоров’я — затвердити зміни до наказу МОЗ № 479 від 20.08.2008 «Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем», прибравши з цього переліку код F64 (пункт 9 «Розлади особистості та поведінки у зрілому віці»).
Міністерству освіти і науки рекомендують включити теми сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності до шкільної програми та програм педагогічних вузів.
Міністерству оборони України – за можливості, проводити з особовим складом освітні заходи з формування толерантного ставлення та неприпустимості порушення прав людини відносно ЛГБТК.
