Новини про можливе постачання зброї з Північної Кореї до Росії з’являються не вперше. Окрім того, раніше звучали заяви про десятки тисяч північнокорейських добровольців, які бажають воювати за Росію в Україні, тому такі новини потрібно сприймати з холодною головою та добре аналізувати.
Військово-політичний оглядач групи «Інформаційний опір» Олександр Коваленко, у своєму блозі, виклав аналітику щодо вірогідності такого розвитку дій та їх наслідків для України.
Олександр Коваленко: Військам Росії наразі критично не вистачає боєприпасів і техніки, а за рахунок своїх ресурсів вони цю проблему не можуть вирішувати своєчасно та в повному обсязі. Тому залучення третьої сторони для неї є архіважливим завданням.
У свою чергу, після залучення ресурсу Білорусі та Ірану, КНДР виглядає цілком логічним «спонсором» війни.
КНДР має широку номенклатуру техніки та боєприпасів, які підходять російській армії, адже це все або радянсько-китайська техніка, або її північнокорейські аналоги.
Так, у КНДР на озброєнні стоїть лінійка танків Т-62 у місцевому варіанті Чхонма-хо. У КНДР цих танків близько 2 тис у різній модифікації, у тому числі зі стволами 115-мм 2А20 та 125-мм 2А46.
Також у КНДР досить велика лінійка ствольної артилерії калібрів 152-мм і 122-мм, яких зараз гостро потребують окупанти. Крім ствольної артилерії є і значний потенціал 122-мм РСЗВ, які є місцевими аналогами БМ-21 «Град».
Тільки за найскромнішими оцінками у північнокорейської армії на озброєнні стоїть до 10 тис. мінометів калібрів 120-мм, 82-мм і т.д. Тобто є потенціал як для передачі самої зброї, так і відповідних боєприпасів, яких також потребує РФ.
Тому так, у КНДР широка номенклатура та запаси боєприпасів до танків та артилерії. Але проблематика їх доставки полягає в тому, що єдиним залізничним сполученням між КНДР і Росією є міст «Дружба», тобто – лише одна логістична артерія.
КНДР переживає техногенний колапс, що став наслідком технічної та технологічної деградації, який призвів до того, що, наприклад, транспортна галузь напівмертва (якщо не гірше) і забезпечувати потік ешелонів, що курсують 24/7, з БК вона не зможе.
Крім того, КНДР навіть не має необхідної кількості ешелонів, щоб забезпечувати повною мірою перевезення боєприпасів і техніки до Росії.
Не виключаю, що в цьому процесі може взяти участь російська РЖД, але чи вирішить це низку інших проблем?
Справа в тому, що нинішній дефіцит БК у зоні бойових дій в Україні у ворога виникав, не коли боєприпаси почали закінчуватися, цього остаточно ніколи не станеться, а коли почало збільшуватися плече підвезення БК. Це був перший фактор, що сигналізує про проблему, яка наростає.
Зараз основний потік БК йде вже навіть не з Центрального військового округу Росії, а переважно зі Східного ВО… Улан-Уде — 6 тис км до кордону з Україною, а це вам не Уссурійськ – 10 тис км до кордону України. Виснаження ж складів і логістика подвійно негативно впливають.
Власне, північнокорейські боєприпаси долатимуть саме цей шлях – понад 10 тис. км до України. Тобто проблематику з плечем підвезення ці поставки не вирішать. Хоча, можливо, сама по собі загальна кількість БК стане вирішальним і превалюючим фактором?
Оцінимо це припущення. Наведу винятково ситуативний приклад. Уявімо собі ешелон із 10 вагонів, хоча востаннє в Росії з КНДР фіксувався ешелон у складі всього 3 вагонів. Але все ж. Такий ешелон може перевезти загалом 500 тон боєприпасів.
Візьмемо для прикладу снаряд калібру 152 мм. Вони в залежності від типу можуть бути різної ваги, 43 кг або 46 кг і більше. Але, для простоти розуміння та розрахунку візьмемо 50 кг. Тобто один такий ешелон це приблизно 10 тис пострілів. На сьогоднішній день російські війська на добу здійснюють у середньому 15 тис пострілів.
Тобто ешелон гнатимуть за понад 10 тис кілометрів, щоб його потенціал випатрати за півдня? Або у найкращому разі розтягнутий на 2-3 дні. Якщо, звичайно, цю доставку не накриє високоточна бавовна.
І це багато про що говорить. Але це виключно перебільшений приклад, доведений до абсолютних цифр. Оскільки снаряд у ящику займає велику площу, а отже, вагон перевозить їх набагато менше, ніж ми порахували у прикладі, виключно для простоти пояснення. Зважайте на цей факт.
Тому холодний оптимізм, без емоцій, а заснований виключно на сухому розрахунку, говорить про те, що російське командування перебуває в настільки відчайдушному становищі, що готове гнати з Північної Кореї боєприпаси, аби хоч якось підтримувати вогневий потенціал своїх військ.
У свою чергу, ці поставки критично не вплинуть на ситуацію у зоні бойових дій. Вони лише ситуативно, а не цілком і повністю, вирішуватимуть проблеми в Росії з дефіцитом БК, що зростає. І аналогічно з техніки та озброєнь.
Щоб завжди бути в курсі найважливішого, читайте нас у Telegram
