Якщо ретельно вивчити Регіональну програму з охорони довкілля Одеської області на 2024-2028 роки, складається враження, що чиновники намагаються за допомогою програми приховати свої огріхи. Наприклад, в Ізмаїлі вирішили розробити документацію із землеустрою з організації та встановлення меж щодо Міського саду та вчинити заходи щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру. І сума наче смішна для території в 1,5 га – усього 60 000 грн. Але є одне але…
В 2018-2020 роках в Міському саду проводились роботи з реконструкції та благоустрою за кошти бюджету міста Ізмаїл, а також Європейського Союзу – згідно з грантовою програмою «CULTOUR–BSB Розвиток стійкого культурного туризму в Чорноморському басейні» (BSB-117).
Отже, якщо бюджетні й грантові кошти були витрачені задля реконструкції паркової зони, яка відсутня в Державному кадастрі, то, можливо, мер Ізмаїла Андрій Абрамченко допустив нецільове використання коштів, і не тільки бюджету міста, але й міжнародної технічної допомоги?
Є ще один нюанс: в ході реконструкції й благоустрою в Міському саду відбулись значні зміни: були прокладені нові доріжки, замінено дорожнє покриття, зпиляно дерева, що перешкоджали реконструкції. Подібні роботи неможливо проводити без погодження Департаменту екології ООДА.
І якщо таких погоджень не було (а як вони могли бути, якщо «Міського саду» немає в Держкадастрі?) – то мова може йти про ще одну статтю Кримінального кодексу.
Нагадаємо, що навесні 2018 року вирубування дерев проводили комунальники з КП «»Жилсервіс»: обсяг витрачених коштів нам встановити не вдалось. А ось закупівля робіт «Реконструкція «Міського саду» в м.Ізмаїл в рамках проекту «CULTOUR –BSB Розвиток сталого культурного туризму в Басейні Чорного моря» (BSB-117)» проводилась через Прозорро и сума витрачених коштів відома: 2 956 715 грн.
І навіть за нормами цього часу, така сума свідчить про нецільове використання коштів у великому розмірі, за що передбачена кримінальна відповідальність за статтею 210 Кримінального кодексу України. А якщо врахувати усі кошти, витрачені на благоустрій «Міського саду», включаючи бюджет Ізмаїла, то сума дотягне до особливо великого розміру.
Між тим, в ході реконструкції фактично здійснено суттєві зміни структури й дендрофлори пам’ятки садово-паркового мистецтва, чим є «Міський сад» Ізмаїла.
Так, відповідно до дослідження «Аналіз дендрофлори парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Міський сад» (м. Ізмаїл, Одеська область)», влітку 2014 року в Міському саду зростало 66 видів деревних та напівдеревних рослин. Підлягали офіційній охороні на міжнародному та державному рівні 13,6 % всіх видів та 7,6 % всіх особин дендрофлори парку. На той момент був зроблений висновок, що цінність Міського саду Ізмаїла як об’єкту природно-заповідного фонду поки що зберігалось.
Втім, в 2018 році в саду комунальники знищили майже усі кущі, а також пошкодили унікальні дерева. Це, до речі, ще одне кримінальне правопорушення, яке передбачене статтею 252 Кримінального кодексу України — «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду».
Не дивно, що після таких вирубок Екологічний паспорт Одеської області (останній доступний – за 2021 рік) вказують наявність 40 видів рослин в Міському саду (і це вже після того, як там за грантові кошти посадили 10 спеціально закуплених екзотичних рослин). Кількість видів зменшилась в півтори рази, а цінність «Міського саду» Ізмаїла як пам’ятки садово-паркового мистецтва – під питанням. Що це як не злочин проти екології й проти біорізноманіття?!
І усі ці дії чиновники збираються приховати простим внесенням в Держкадастр відомостей про фактичний стан пам’ятки?
І невже таку клумбу заслуговує пам’ятка садово-паркового мистецтва, яку в 1959 році включили до Всесвітнього Ботанічного довідника?
Між тим, це не єдине екологічне правопорушення, вчинене співробітниками ізмаїльської мерії та її комунальних підприємств. Достатньо згадати як починаючи з 2018 року вирубували дерева обабіч вулиць, а потім саджали мініатюрні деревця, які бюджету коштують немало, але взагалі не захищають від спеки.
Коли вирубування тільки почалося, містяни намагались вплинути на міську владу, збираючи підписи та відправляючи запити. Але прояви місцевої демократії закінчились, коли незгодних зі знищенням дерев оголосили ледь не екстремістами.
А тепер подейкують, що усі ці вирубування дерев були потрібні для облаштування в місті системи відеоспостереження з програмним забезпеченням російського походження. Невже, щоб росіянам краще спостерігалось за прикордонним дунайським містом, необхідні були ці вирубки?
Між тим, Ізмаїл виявився не готовим до потепління клімату. В цьому, вже майже субтропічному місті дуже не просто влітку захиститись від спеки в тіні дерев. Особливо, на центральних вулицях, в районі Фортеці та усіх інших, торкнутих благоустроєм і плиткою місцях.
Ось так лисо виглядає не самий «заблагоустроєний» (як кажуть) варіант. А є взагалі лисі, проте з плиткою.
