За останні дні у ЗМІ пролунало багато заяв від керівництва держави, про можливі строки закінчення війни, які багатьох поставили в глухий кут. Президент України Володимир Зеленський заявив про те, що треба бути морально готовим до довгої війни, а голова ГУР МО Кирило Буданов у свою чергу повідомив, що війна буде не довгою.
Військово-політичний оглядач групи «Інформаційний опір» Олександр Коваленко, у своєму блозі, проаналізував дані заяви та виклав свою аналітику по можливому перебігу війни та її закінченню.
Олександр Коваленко: Для початку, я хотів би наголосити, що Україна живе у стані перманентної війни сотні років. І, на жаль, не завжди ми перемагали, внаслідок чого були найважчі для нашої нації наслідки.
Наприклад, Голодомор 1932–1933. За різними оцінками від голоду тоді померло від 4 до 10 млн осіб. Планомірне винищення нації, яка п’ятнадцять років тому не змогла протистояти ворогові, чисельно-переважаючому, країна якої була ним захоплена. Трагедія, якої могло б і не бути… Але про це згодом.
Що таке довга війна? Що таке коротка війна? Друга світова війна була довгою чи короткою? Столітня війна була короткою чи довгою?
Насправді, вся суть в інтерпретації та сприйнятті людиною цивільною та людиною військовою.
Володимир Зеленський, людина громадянська, політик. Так, він Верховний головнокомандувач воюючої країни, але все ж таки політик, який навряд чи зможе відрізнити Т-64Б1М від Т-80БВМ, або пояснити чим перший рубіж другої лінії оборони відрізняється від другого.
У свою чергу, Кирило Буданов військовий і оперує сприйняттям термінів саме з цієї позиції та досвіду.
Наприклад, західні журналісти критикували наш наступ з перших днів, не розуміючи, як так може бути, щоб Leopard 2 підривався на мінах і горів і чому наступ такий довгий, пройшов два тижні, а українські війська ще не в Маріуполі?
У свою чергу, якщо комусь здається, що наступ України повільний, зазначу, що за стандартами проривів ліній оборони, це не так.
Російські окупанти звели три лінії оборони, класичні, скажімо так. Класичні, згідно з побудовою, за радянськими підручниками і не лише. Наприклад, проглядається навіть вплив «Прикордонні укріплені лінії» генерал-лейтенанта Василя Новицького від 1915 року.
Але всі ці лінії оборони надзвичайно гіпертрофовані в деталях. Наприклад, у щільності мінування, яке перевищує норми у 5 і навіть, за деякими ділянками, у 10 разів.
У свою чергу, ЗСУ прорвали першу лінію оборони, класичну за концепцією, але унікальну через гіпертрофоване насичення загородження, згідно з класичним середнім просуванням у смузі забезпечення – 100-200 метрів на добу. І це, зазначу, хоч і стандартний показник для прориву першої лінії оборони, але рекорд.
А тепер, питання, як такий наступ бачиться громадянській людині? Повільним, погодьтеся. А як військовому, який розуміється на суті питання? Стандартним, успішним і навіть більше.
Так і загалом, по війні. Немає жодної неузгодженості думок, є різний підхід до оцінки часових проміжків.
Рік це довго чи не дуже? Ще два роки війни, ви готові до цього? Морально? Звичайно, можна все кинути на півдорозі, сісти за стіл переговорів та заморозити те, що через 5 чи 10 років виллється у черговий геноцид. Хоча геноцид вже відбувається, і той, хто його відмовляється визнавати, входить в історію у всій своїй мразотній красі. Але…
Але зупинятися зараз і потім, до переможного кінця, не можна. Адже на нас дивляться не лише ті, хто загинув з 24 лютого 2022 року… 2014 рік… хто вірив у перемогу і йшов з думкою про неї в бій, а й ті, хто загинув мільйонами у 1932-1933 і кого ніхто не міг захистити. Не повинно повторитися.
Ми воюємо з ворогом, який, як і раніше, перевершує нас. І воювати треба обережно та продумано. Терміни? Їх можна оцінювати по-різному. Глибоко емоційно, або сухо і раціонально, все залежить від того, який цілі така оцінка служить. А ціль у нас одна – перемога.
Щоб завжди бути в курсі найважливішого, читайте нас у Telegram
