Незалежне казахське видання «Республіка» випустило серію репортажів, присвячених правдивій історії війни в Україні. Цей погляд «з-за кордону» на події здався нам цікавим, тому «ElitExpert» вирішив познайомити з цими публікаціями наших читачів.
Цього літа весь світ облетіла фотографія чотирирічної дівчинки, яка загинула від російських ракет на прогулянці з мамою прямо на центральній площі Вінниці. Про цю трагедію писали всюди — від ВВС до The New York Times, і вона стала одним із яскравих символів злочинів Росії в Україні.
Однак ні в самій Російській Федерації, ні в багатьох пострадянських країнах ця історія невідома. І дивуватися тут нема чому, адже вже вісім місяців війни російські пропагандисти переконують своїх громадян, що війська РФ завдають ударів лише «високоточною зброєю», а десятки тисяч загиблих українців – це фейки чи актори, що зображають трупи.
500 км від лінії фронту
За час повномасштабної війни Вінниця майже не постраждала – навесні по аеропорту було завдано кілька ударів, але загалом місто жило абсолютно мирним життям. До лінії фронту понад 500 кілометрів, і навіть на сигнали повітряної тривоги жителі давно вже не реагували. Більше того, через безпечність до Вінниці переїхало багато біженців, які рятувалися від боїв, що йдуть на сході та півдні країни.
Однак об 11-й годині ранку 14 липня стало зрозуміло, що жодного безпечного міста в Україні немає – як би далеко воно не знаходилося від лінії фронту.
Повітряні сили РФ завдали удару трьома крилатими ракетами «Калібр» по заповненій людьми центральній частині міста – площі Перемоги. Внаслідок масштабних «прильотів» поранення отримали близько 200 осіб, а 27 людей — загинули (зокрема дванадцять жінок та троє неповнолітніх дітей).
Велика кількість постраждалих пояснюється тим, що в офісному центрі, що знаходиться на площі, колишньому радянському «Будинку побуту», знаходилися офіси, медична клініка, кафе, ательє з пошиву одягу та дитячі гуртки.
Президент України Володимир Зеленський назвав атаку військовим злочином і вкотре закликав визнати Росію країною-терористом.
У свою чергу Міноборони РФ визнало завдання удару, цинічно заявивши про «ураження військової цілі». Метою в Міноборони назвали розташований поруч із площею Будинок офіцерів, до якого потрапила лише одна з ракет. Інші вбили випадкових перехожих, а також лікарів та пацієнтів медичного центру.
Тим часом Будинок офіцерів давно використовувався як центр творчості та палац культури – зокрема, ввечері того дня у концертній залі будівлі мала виступати українська поп-виконавиця Roxolana. Декілька членів її команди, які настроювали музичну апаратуру до концерту, були тяжко поранені, а звукорежисер загинув.
Дівчинка загинула просто в колясці
І все ж таки найбільшу відомість серед постраждалих і жертв ракетного удару по площі отримали молода мама Ірина Дмитрієва та її дочка Ліза. Внаслідок теракту дівчинка загинула прямо у дитячому візку.
Ірина була місцевим блогером: знімала відео та розповідала про розвиток та життя своєї особливої доньки, у якої діагностували синдром Дауна.
Дівчина докладно описувала історію своєї сім’ї в блозі, розповідала, що вони з чоловіком дізналися про те, що у них може бути дитина з проблемами зі здоров’ям ще на 13-му тижні вагітності. При цьому багато лікарів через прогнозовані патології вмовляли подружжя зробити аборт, але майбутні батьки не погодилися і вирішили народжувати.
«Раніше я думала (як усі напевно), що особливі діти народжуються лише у алкоголіків та наркоманів. Так нав’язувало суспільство, — писала Ірина в одному зі своїх постів в Інстаграмі. — Я народила у 29 років, готувалися з чоловіком ретельно, планували вагітність, рахували дні, приймали вітаміни, не курили (я взагалі не курю), не вживали алкоголь.
Після народження Лізи всім — і лікарям, і нам, і родичам було незрозуміло, чому так сталося? Я навіть ходила до різних знахарок, нумерологів, астрологів, екстрасенсів… Дуже багато фахівців та різних генетиків обійшла.
Пізніше я в душі отримала свою відповідь. Стало легше, попустило. Це питання закрила назавжди. І більше не думаю, а щоб було, якби не діагноз? Вже впевнено рухаюся вперед».
На сторінці Ірини в Instagram можна було побачити безліч спільних щасливих фотографій, а в описі профілю фразу — «Я мама ангела».
«Ліза взяла найпрекрасніше від нас двох, тому що народилася в коханні і була найбажанішою дитиною. З 14 тижня вагітності, коли поставили порок розвитку, ми вже так сильно її любили і вірили в диво. І пообіцяли, що вона матиме найщасливіше життя! І ми ніколи, ніколи її не залишимо! А як інакше? Для мене іншого варіанту немає», — написала Ірина незадовго до трагедії.
Рівно за півтори години до обстрілу дівчина зняла та опублікувала на своїй сторінці відео їхньої спільної прогулянки з донькою. Ліза котила коляску, а мама в неї питала: «Зайчик, куди ми зараз йдемо?».
Ролик тільки набирав перегляди, а дівчинка вже загинула.
Того фатального дня Ліза, яка мала проблеми з вимовою, була на черговому занятті у логопеда. Повертаючись від викладача, мама з донькою підходили до пішохідного переходу на майдані Перемоги, коли пролунали вибухи.
Ліза померла миттєво, Ірина зазнала тяжких поранень.
Страшну фотографію загибелі дівчинки, яка загинула прямо у своєму візку, за кілька годин опублікувала перша леді України Олена Зеленська. Цей знімок шокував світ.
Зауважимо, що це ще допустима фотографія загибелі дівчинки. Фотографії, зняті з іншого ракурсу, ще страшніші — у кадри потрапляє й відірвана нога біля коляски.
«Такі фото соцмережі зазвичай позначають попередженням як потенційно неприйнятний контент. Інстаграм приховає його від вас як «травмуючий», ніби горе і злочин можна скасувати, просто приховуючи його…
Російська ракета. Сьогодні. Вінниця, тил. Два десятки загиблих у самому центрі міста — в офісній будівлі, у медичному центрі, на парковці… Серед них — троє дітей. Росія – держава-терорист.
Світ, ти маєш це побачити та усвідомити», — емоційно написала перша леді.
Попередня інформація про те, що мама дівчинки теж загинула, на щастя, не підтвердилася – хоч Ірина і зазнала тяжких травм, але залишилася живою, потрапивши в реанімацію. Лікарі боролись за її життя кілька тижнів, зумівши її врятувати.
Лише нещодавно, вийшовши з лікарні, дівчина знайшла в собі сили звернутися до тисяч людей, які її підтримують:
«Я звичайна людина, мама, яка жила, працювала, любила свою дитину (і люблю далі). Ми мали плани, місяці розписані заздалегідь: заняття, робота, поїздки.
Найбільше мріяла зараз, щоб Лізуня заговорила, а потім подальша реалізація в житті. Вона мала колосальні успіхи. День 14 липня розбив життя на до та після. Я не хотіла такої «слави». Я б все в житті віддала, щоб Ліза була в моїх обіймах, і ми продовжували жити своїм чудовим життям! Але у долі інші плани… На жаль, її фотографії облетіли світло вже після смерті, торкнулися тисячі сердець. Моя маленька дівчинка стала і вашою.
Таких, як я, тисячі. Скільки втрачених життів, зруйнованих сімей, болю та сліз. Наші міста перетворилися на руїни. Ворог випускає ракети по пологовим будинкам, житловим будинкам, школам, театрам, магазинам… Йде цілеспрямоване вбивство українського народу. Світ повинен бачити і знати вбивць, і позбутися від них, як від брудної плями на нашій планеті.
Моя Ліза хотіла жити, у неї було прекрасне життя у коханні та підтримці. Але мою єдину улюблену дитину вбито ракетами, які випустили за наказом Росії. Вони забрали у мене найцінніше у житті, і покалічили життя всіх, хто його любив. Зараз усі ми схожі – страждаємо від рук ворогів – морально чи фізично. І прагнемо одного — якнайшвидшої перемоги нашої країни. Сила – у коханні. До дитини, сім’ї та нашої України», — написала Ірина.
