Зараз у всіх на слуху РСЗВ M142 HIMARS та її старша сестра М270, які без зайвої скромності мали вирішальний вогневий вплив на російські окупаційні війська. Однак на тлі заслуженого вихваляння М142/М270 незабутньо забули про український реактивний снаряд «Вільха». Свою думку висловив військово-політичний оглядач групи «Інформаційний опір», Олександр Коваленко.
Саме високоточний (відхилення від мети не більше 7 метрів) та далекобійний (дальність поразки до 130 км) реактивний снаряд «Вільха» першим став спалювати російських окупантів, але, на жаль… На жаль, кількість випущених цих боєприпасів не дозволяла їх використала в режимі 24/ 7.
Тим не менш, саме з огляду на досягнення нашого ВПК та з наочним прикладом західних технологій М142/М270, ми зможемо збудувати повоєнне майбутнє українських реактивних систем залпового вогню.
Якщо порівнювати з основними конкурентами «Вільхи» на пострадянському просторі, то Україна не стала винаходити велосипед і вдосконалила наявні для «Смерчів» реактивні снаряди та названі «Вільха». На відміну від стандартних снарядів ці, крім коригованого управління, мають систему автокорекції в основі якої іннерційний принцип з коригуванням супутникової системи навігації, такий як GPS. Це дозволило довести точність відхилення ракети від мети не більше 5-7 м, що відносить «вільню» до високоточної зброї.
Примітно й те, що керування польотом здійснюється не лише за допомогою «кермів», але за газоструминним принципом, що в основному притаманне ракетам ОТРК і в РСЗВ практично не застосовується.
В іншому ж, по сухим ТТХ ми маємо дальність поразки цілей з відривом до 130 км, з можливістю збільшення дальності до 170 км. Висота траєкторії польоту «Вільхи» теж досить цікава характеристика, оскільки за деякими даними вона може перевищувати 20 км, що припускає можливість подальшого розвитку проекту як з супутньою функцією ЗРК.
Конкурентом же «Вільхи» в цій категорії є російська 300-мм ракета 9М542 «Торнадо-С». Однак у вічі відразу ж впадає ряд відмінностей, які явно не на користь новітньої російської розробки.
Так, «Торнадо-С» має дальність ураження цілей до 120 км, так само як і «Вільха», але при цьому така дальність досягається за рахунок зменшення маси бойової частини ракети до 150 кг (170 кг у «Вільхи») і збільшенням її масогабаритних показників – довжина 7,6 м (7м «Вільха») та маса 820 кг (800 кг «Вільха»).
Питання виникають і до точності даної модифікації ракет, оскільки управління її польотом стандартне — газодинамічний, а як корекція використовується виключно супутникова система ГЛОНАСС, яка, як відомо, не тішить особливою надійністю і стабільністю роботи.
На противагу російським та українським модернізаціям ракет РСЗВ «Смерч» Білорусь пішла своїм особливим шляхом і в кооперації з китайськими друзями створила РСЗВ «Полонез».
По суті, ця реактивна система залпового вогню, це білоруське шасі МЗКТ-7930, на яке встановлена китайська ПУ для 301-мм ракет А-200. Ракет, які мають дальність ураження цілей від 50 до 200 км, мають інерційну систему наведення, яка так само коригується за допомогою супутникової навігації, але, все ж таки, має допустиме відхилення до 30 м. Крім того, ПУ «Полонез» відрізняється від стандартної ПУ » Смерч тим, що має лише 8 ракет замість 12.
Так само варто відзначити і те, що маса бойової частини А-200 з урахуванням дальності польоту варіюється від 150 до 100 кг. Тобто ракета жертвує руйнівним потенціалом для дальності. При цьому навіть за максимальної БЧ, вона спочатку поступається не лише українській ракеті, а й російській, що володіє такою ж БЧ, але при використанні на більшу відстань.
У перспективі саме закладені в «Ольсі» принципи дозволили створити аналогічні високоточні, далекобійні боєприпаси не тільки для 300-мм «Смерчу», а й 220-мм «Урагану» та 122-мм БМ-21 «Град.»
І можливо саме у цьому напрямі полягатиме подальший розвиток нашого повоєнного ВПК.
