Одним із учасників Першого закритого благодійного аукціону «Волонтерський оберіг», а в результаті, і переможцем онлайн голосування на найкращий соціальний проект, стала громадська організація «Асоціація психологів, психотерапевтів, медиків, педагогів та науковців «Психологічне місце «ЦДК».
Сьогодні ElitExpert поговорив із засновником цієї організації, психологом Андрієм Бортовим, щоб дізнатися,у чому різниця між професійним підходом і т.зв. «інфоциганщиною»; чи правда, що ПТСР спостерігається лише у військових; як допомогти дітям з особливими освітніми потребами, та й загалом отримати відповіді ще на десятки питань, що стосуються психології та ставлення до неї з боку суспільства.
— Андрію, розкажіть трохи про свою освіту та професійний шлях…
За першою освітою я інженер-технолог портової перевантажувальної техніки. Але насправді, працював за фахом я лише під час практики та літніх канікул. Як тільки я закінчив університет, то практично одразу пішов у творчість. Брав участь у КВК, потім 8 років пропрацював на радіо і телебаченні. Працював як на місцевому ТБ, так і на національному телеканалі «Інтер». У мене є власний проект “Школа наукових чудес”: він існує вже 12 років і побував у 13 країнах світу – від Європи до арабських країн
– А що це за проект?
— Моїй доньці було два роки, і я хотів, щоб вона знайомилася не лише з розважальними, а й пізнавальними речами. Зараз наш проект орієнтований на шкільну аудиторію у віці 6-14 років, тому що це формат, який їм цікавий. На Заході існує концепція «»edutainment» – поєднання освіти та розваг. Важливо знайти баланс між цими складовими, щоб залишатися у своїй ніші. Я завжди називав «Школу наукових чудес» чарівним пенделем для тих дітей, які хочуть щось вивчити, але їм не вистачає мотивації.
При цьому від початку роботи «Школи» ми займалися благодійною діяльністю, віддаючи частину квитків на ці цілі. Квитки коштують не дешево, але нам важливо було надати можливість відвідування шоу тим дітям, які не могли собі цього дозволити. Ми співпрацювали з різними департаментами міськради, які займаються справами сім’ї та молоді, віддавали їм квитки та самі організовували благодійні концерти.
– Ваш проект змінився з часом?
— Так, проект еволюціонував і тепер є фестивалем під назвою «Мозгофест», де «Школа наукових чудес» — це ключова частина програми. Ми знайшли тимчасовий будинок у Театрі “Маски”, що дуже нас тішить. Це дозволяє нам не обмежуватись рідкісними концертами, а проводити шоу щомісяця.
Часто кажуть, що ми втілюємо у своїх дітях власні мрії чи потреби. Ви погоджуєтесь з цим?
— Цілком. Я вважаю, що важливо дослухатися бажань дитини. У зв’язку з цим у мене народився інформаційний продукт «Досвідчений тато», де я провів кілька лекцій для батьків. Потім, коли почався карантин, я почав створювати відеосюжети, які поєднують експерименти з підручних засобів, які батьки мали робити разом із дітьми. Я навіть написав матеріал на цілу книгу, навіть назву вигадав – «Як продати дитину або здоровий підхід до виховання«. Це тому, що багато дитячих занять за бажанням батьків перетворюються на цікаву форму “монетизації” дитини.
— Виходить, ви стали експертом у розвитку дітей абсолютно випадково?
— Можна сказати і так. Я став для батьків тим авторитетом, що вміє знайти підхід до дітей. Моя база практичного досвіду взаємодії з дітьми та батьками призвела до здобуття третьої освіти – психології. І зараз я переконаний, що вікову психологію потрібно вивчати у кожному ВНЗ, у кожній спеціальності, щоб покращити спілкування між людьми. Адже, знаючи особливості розвитку на різних етапах віку, ми могли б уникнути багатьох конфліктів.
— І який напрямок ви обрали для подальшої освіти?
· Зараз у мене чудова аспірантура. Рік тому ми відкрили психологічний центр, який став громадською організацією.Асоціацією психологів, психотерапевтів, медиків, педагогів та вчених – «Психологічний простір ЦДК».
Поясню, що це таке. Буквально сьогодні я спілкувався з дівчиною, яка спеціалізується на певній галузі психології, і пояснив, що ми не конкуруємо з різними напрямками.і школами психології. Навпаки, наш центр здатний об’єднати їх усі.
Плюс до цього важливим аспектом нашої діяльності є те, що ми надаємо майданчик для практичної підготовки студентів з багатьох одеських вишів. Вони приходять до нас у «Психологічний простір ЦДК» для виробничої, ознайомчоїабо переддипломної практики, отримуючи можливість познайомитися з роботою психолога у різних її форматах. Ми організуємо для них зустрічі у центрі психічного здоров’я та запрошуємо відомих (і не дуже) психологів, а також цікавих людей, які знайшли себе у певній сфері. Це відкриває перед студентами нові можливості. Минулого тижня ми інтегрували студентів до нашої онлайн-групи для дітей, де вони могли спостерігати за ними та брати участь у процесі. Я прагну залучати їх до різних аспектів роботи психолога, демонструючи, що професія може включати не лише індивідуальні сесії, а й групову роботу, що особливо актуально сьогодні.
— Де ви бачите головне застосування роботи психолога?
-Взагалі робота психолога може бути дуже різноманітною.Наприклад, можна працювати у школі, чи впроваджувати корпоративну культуру в компаніях, де навіть існують окремі психологічні служби, чи займатися консультаціями у психологічних службах держустанов. Є позиції психолога в кол-центрах, а також фахівці, які працюють без прив’язки до певного напрямку, надаючи консультації всім охочим. Окремо стоїть робота психолога-профорієнтолога, який допомагає підліткам вибирати майбутню професію, та психолога-медіатора, який вирішує конфлікти між людьми чи організаціями без залучення юристів. Можна бути і психологом-адиктологом, який спеціалізується на допомозі людям із залежностями.
Ми прагнемо бути свого роду провідником, демонструючи студентам різноманітність напрямків у психології. І в цьому аспекті ми також бажаємо розвиватися, створюючи нові курси та проекти у співпраці з вишами. Наша мета – щоб ці програми були сертифіковані та відповідали високій якості, а не просто були придумані без певної структури чи мети.
У чому різниця між професійним підходом, консультуванням, навчанням та т.зв. «інфоциганами»?
— Головний аспект професіоналізму — це робота у рамках встановлених стандартів та форм. Відмінність професійного підходу від «інфоциганщини» — у сертифікації та системності пропозицій. «Інфоцигани» можуть запропонувати щось цікаве та корисне для особистісного зростання, але найчастіше це несертифіковані та окремі проекти, які не вписуються у загальноприйняті рамки. У професійному середовищі важлива відповідальність: якщо ми запрошуємо спікера, його внесок має приносити реальну користь, а не «грошей зрубати» та піти. До речі, це стосується не лише підтримки стандартів освіти, а й питання мотивації та цілей. Це, до речі, і відповідь на запитання. чому ми працюємо в Україні?Мені вже під час війни пропонували відкрити філію в Арабських Еміратах — сказали: «Андрію, це класна можливість звідси виїхати, ми допоможемо тобі». Алея відчуваю, що моя роль і внесок тут, в Україні, значно важливіша. Я хочу бути корисним і потрібним не лише як психолог, а й як людина, що сприяє процесам навчання та розвитку. Це усвідомлення та бажання приносити користь тут і зараз стали для мене визначальними.
Психологія для вас це бізнес, громадське навантаження чи волонтерство? Як би ви це охарактеризували зараз?
— Психологія пронизує все: відносини, бізнес, допомогу людям. Це наука про душу. І звичайно, у сучасному світі неможливо вести діяльність у цій сфері, не думаючи про матеріальний бік, все одно, чи це приватний центр чи робота в рамках грантів…
При цьому наша діяльність також включає волонтерські проекти, наприклад, психологічну підтримку дітям з цукровим діабетом, яку ми надаємо безкоштовно. Ми інвестуємо власні кошти на підтримку таких програм, прагнучи бути корисними. Крім того, ми працюємо з групами жінок і дітей, які постраждали від війни, і багато наших програм реалізуються як на безоплатній, так і на платній основі. Незважаючи на матеріальні витрати, ми прагнемо робити більше, ніж психологія. Наш центр служить майданчиком для практичного навчання студентів, мотивуючи їх до професійного зростання та пропонуючи можливості для подальшого розвитку та працевлаштування. Ми бачимо нашу роль не лише у навчанні, а й у створенні спільноти фахівців, які готові підтримувати та розвивати один одного.
Як впливає сьогоднішня ситуація у країні на розвиток ваших проектів, особливо пов’язаних із реабілітацією?
— Звичайно, зараз, більш ніж будь-коли, відчувається гостра потреба у реабілітації — причому як військовослужбовців, а й їхнім родинам, дружин, дітей. Ми стикаємося з категорією дітей із сімей внутрішньо переміщених осіб та тими, хто живе в умовах складних життєвих обставин. Всі вони потребують допомоги, оскільки багато родин змушені будувати нове життя «з нуля». Крім цього, стоїть завдання реабілітації після травм, роботи з горем та ПТСР, не лише серед військовослужбовців, а й у широкому розумінні з огляду на загальнонаціональний контекст. Адже хочПТСР зараз асоціюється з військовими, він може бути не тільки у військових. У них просто частіше зустрічається конституція цього розладу.
Ми прагнемо підвищувати кваліфікацію фахівців, створювати сертифіковані курси та пропонувати послуги найкращих фахівців. Важливо розуміти, що психологам іноді потрібна підтримка інших психологів.
— Багато хто говорить, що до психолога варто звернутися, щоб «мозки на місце поставити». То що насправді дає психологічна підтримка та консультація?
-Психологія допомагає краще розбиратися у своїх почуттях та реакціях, особливо у складних життєвих ситуаціях. Грубо кажучи — психолог насамперед потрібен, щоб людина трохи більше дізналася про себе саму. Це стосується не лише особистісного зростання, а й уміння знаходити «ресурси» в собі, коли довкола — серйозні випробування, наприклад, війна, як зараз. Другий важливий напрямок роботи психолога — групові сесії, де з подібними проблемами можуть підтримати одне одного. Такі зустрічі допомагають усвідомити, що ти не самотній у своїх переживаннях.
Крім того, психолог допомагає батькам краще зрозуміти своїх дітей та їх вікові особливості. Загалом зараз психолог стає невід’ємною частиною будь-якої сфери – від освіти до охорони здоров’я.
У чому ви бачите роль психолога для людини та суспільства загалом? Чи вважаєте ви, що психолог допомагає поглянути на ситуацію об’єктивніше?
— Зрозуміло, психологія додає адекватності та об’єктивності у сприйняття світу людиною. Часто через переживання чи низьку самооцінку ми сприймаємо себе і навколишню дійсність не так, як є насправді. Психолог допомагає побачити реальність зрозуміліше, що спрощує взаємодію Космосу з оточуючими і робить існування більш гармонійним.
Тобто психологічна допомога — це свого роду «чарівний стусан»?
-Точно. Але важливо розуміти, що зрештою всю роботу над собою робить сама людина. Психолог лише спрямовує та підтримує на цьому шляху.
— Які завдання та проекти у пріоритеті для вас зараз?
В першу чергу, я хочу, щоб наш Центр психологічної допомоги став потужним мультидисциплінарним центром, який ефективно допомагатиме людям відповідно до нинішніх викликів. Це перше, друге – ми маємо низку спеціалізованих напрямків, навіть у рамках нашої громадської організації. Ми маємо центр психологічної допомоги дітям з особливими освітніми потребами. Це особливі діти, і їм та їхнім батькам потрібен особливий підхід. Ми зараз шукаємо різні можливості, беремо активну участь у різних заходах, говоримо про відкриття дитячого інклюзивно-ресурсного центру. Хоча це має часткове відношення до психології, я вважаю, що це конче необхідно для нашого суспільства зараз.
Один із найважливіших напрямів для мене – це підготовка кадрів. Тому ми відкрили у межах нашої організації підрозділ, названий Центром підвищення кваліфікації та навчання психологів.
У нашій діяльності ми співпрацюємо з кількома навчальними закладами: Педагогічним університетом ім. Ушинського, Водним університетом, Вищою морськоюакадемією, Міжнародний гуманітарний університет. У планах – партнерство з Академією Зв’язку, Політехнічним та Військовим університетом, Юридичною академією.
Є ще такий момент, що коли тебе мало хто знає, тебе мало рекомендують. Але студенти були схожі на інші практики, які їм рекомендували інші, а прийшли до нас. Я бачу, що їм цікаво і студенти обирають нас, знаходячи тут цікаві можливості для розвитку. Наприклад, вони можуть організувати та провести психологічні заходи з професійною підтримкою: з використанням презентаційного обладнання, якісного звуку та комфортних умов для онлайн та офлайн участі. Такий досвід дозволяє їм почуватися впевнено та професійно, працюючи у сприятливому середовищі. Це важливо не тільки для їхнього особистісного зростання, а й для підготовки до майбутньої кар’єри психолога.
Чи можете ви докладніше розповісти про інклюзивний центр? Які завдання він вирішуватиме і які фахівці в ньому працюватимуть?
Наш інклюзивний центр призначений для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Основне його завдання – надати якісну підтримку та спеціалізовані послуги, які включатимуть індивідуальні та групові заняття, розроблені з урахуванням унікальних потреб кожної дитини.
При цьому для повноцінної роботи центру потрібне фінансування насамперед на оренду приміщення та оплату праці висококваліфікованих фахівців – логопедів, педагогів, нейропсихологів та інструкторів з лікувальної фізкультури. Наша мета – створити середовище, де кожна дитина зможе отримати необхідну допомогу та розвиток у комфортних та підтримуючих умовах.
Протягом року ми реалізували програму спільно з благодійним фондом Family Plus, спрямовану на покращення психоемоційного стану дітей з особливими освітніми потребами, розладами мови та порушеннями мовних функцій віком від 3 до 9 років. І ми помітили, що головна потреба батьків полягала у соціалізації їхніх дітей та отриманні якісної допомоги від фахівців. Тому ми організували малокомплектні групи від двох до чотирьох людей, де батьки також брали активну участь у процесі, працюючи безпосередньо з дітьми. Це принесло добрі результати: діти почали більше спілкуватися з іншими, звикаючи до нового середовища, а батьки набули більше знань та впевненості у питаннях розвитку та виховання своїх дітей.
— Що ви можете розповісти про свою команду?
-Ми виконали значну роботу з формування команди, яка зможе з нами співпрацювати. Важливо було забезпечити, щоб усі методики були сертифіковані і весь процес відповідав логіці правильного підходу. Ми прагнемо, щоб вартість послуг була прийнятною, навіть якщо нам не вдасться знайти додаткове фінансування. Таким чином, вартість послуг буде нижчою за середньоринкову, що дозволить нам працювати ефективніше.
На даний момент ми готові тимчасово відмовитися від прибутку, аби вистачило коштів на оплату праці співробітників, оренду приміщень та необхідні для розвитку проекту закупівлі. Це таке поєднання соціальної ініціативи з комерційною діяльністю, тому що абсолютно безкоштовно ми поки що не можемо собі дозволити працювати над проектом. Але це дуже важливий і необхідний почин.
· Чи підраховували ви, якою буде вартість проекту, щоб він функціонував, скажімо, протягом року?
— Насправді вартість не дуже велика. Якщо говорити про оренду, то це приблизно 8-10 тисяч доларів на рік за приміщення. Ми отримуємо такі умови оренди за умови, що центр проводитиме соціальні ініціативи, тому ставка оренди знижується. Таким чином, ми можемо орендувати більшу площу за нижчою вартістю за квадратний метр. Бізнес йде нам на зустріч, пропонуючи, наприклад, річну оренду за пільговою ціною, якщо такі програми реалізуються. У підсумку це близько 350-400 тисяч гривень. Плюс зарплатний фонд для фахівців – приблизно 100 тисяч гривень на місяць. З такими витратами проект може працювати практично на самоокупності і всі діти зможуть відвідувати його безкоштовно.
Взагалі, ми бачимо, що зараз багато людей та організацій готові надавати допомогу, але іноді бізнесу не вистачає розуміння того, як працює система підтримки. Проблема багатьох благодійних організацій та громадських фондів у тому, що вони не можуть чітко та зрозуміло донести до потенційних грантодавців суть своєї діяльності. Важливо як говорити, що організація проводить заняття для дітей, а й показувати, які критерії та показники успіху використовуються з метою оцінки ефективності цих занять. Ґрантодавцям необхідно бачити не лише фінансові звіти, а й наочні результати роботи програми, щоб переконатися у її цінності та впливі.
— Тобто проект вимагатиме близько двох мільйонів гривень на рік?
Так, у гривнях це здається великою сумою, але це лише 50 тисяч доларів на рік. А зразкова кількість дітей, які зможуть регулярно брати участь у програмах та пройти реабілітацію з помітним результатом, – не менше 350-400 осіб за рік. Це досить значний обсяг, тому справді вартує своїх інвестицій.
Ми співпрацюємо з представницею одного з інклюзивно-ресурсних центрів Одеської області, дуже активною та прогресивною, та розробили спеціальний протокол входження дитини до програми. Тобто дитина має відвідувати заняття протягом приблизно 1,5-2 місяців, протягом яких фахівець заповнює різні пункти цього семисторінкового документа, який є формою діагностики. Після цього для дитини розробляється план на наступні півроку-вісім місяців, згідно з яким він відвідуватиме заняття за певним графіком. Таким чином, перші пару місяців занять також є діагностикою, дозволяючи нам точно визначити проблеми, з якими прийшла дитина. Зміни таких дітей відбуваються не відразу, тому необхідні мінімум 8-9 місяців навчання в рамках розробленого плану.
— А наскільки посильною буде сума, яку доведеться платити батькам?
Наші ідія у тому, щоб забезпечити можливість занять всім дітей, незалежно від фінансового стану їхніх батьків. Батьки, які не можуть дозволити собі оплачувати участь своєї дитини, зможуть вносити певну суму, платити погодинно… Ця оплата дозволить підтримати систему таким чином, щоб вона була доступною і для тих дітей, чиї батьки не мають можливості сплатити ці заняття. Таким чином, створюється збалансована система, яка працює на благо всіх дітей, що беруть участь, дозволяючи кожній дитині отримати рівний доступ до освітніх та розвиваючих програм, незалежно від фінансових можливостей їхніх сімей.
Усі батьки, які беруть участь у програмі, подають заяву про свою участь, і ми маємо базу даних цих сімей. Ми активно організуємо заходи для дітей з особливими освітніми потребами, які не лише надають можливість батькам трохи відпочити, а й дають їм нові інструменти та знання, які допомагають краще розуміти та підтримувати своїх дітей. Загалом я впевнений, що все в нас вийде!
Розмовляла Олена Овчиннікова.
