Тогжан Кожали (Тоғжан Қожалы) — політик, громадський діяч, засновник благодійного фонду «HAQ» в Республіці Казахстан.
Наступної неділі, 19 березня, в Казахстані відбудуться вибори до Мажилісу (нижня палата парламенту). В інтерв’ю ElitExpert Тогжан Кожали розповіла про сьогоднішні проблеми країни та міста Алмати, по якому вона балотується в депутати, та про своє бачення необхідних змін в економіці, боротьбу з впливом Росії та ситуацію з правами людини в її країна.
Тогжан Кожали в 1994 року закінчила Казахський національний університет ім. Аль-Фарабі. 2005 року стала магістром за спеціальністю «Міжнародний бізнес» в Академії зовнішньої торгівлі при Міністерстві економічного розвитку РФ, отримавши ступінь МВА.
Трудову діяльність вона розпочала у 1994 році викладачем Казахського національного жіночого педагогічного університету. У період із 1996 по 1999 рік керувала молодіжним крилом Ліберального руху Казахстану.
В 1999 році Тогжан стала експертом Інституту сходознавства в Москві. У 2003 – 2010 роках займала керівні посади заступника директора з продажу, керуючого директора та заступника голови правління у великій міжнародній компанії «Allianz SE».
У 2009 – 2013 роках була радником голови правління АТ «Казахінстрах».
З 2010 до 2017 року була виконавчим директором Профспілки нафтовиків. Під її керівництвом реалізовано проект «Соціальна відповідальність у нафтогазовій галузі Республіки Казахстан».
Вона ініціювала виділення грантів за рахунок компаній-надрокористувачів тисячам казахських студентів. Стала одним із авторів законопроекту щодо збільшення частки вітчизняних компаній у нафтогазовому секторі, що дозволило створити тисячі нових робочих місць для громадян Казахстану.
У 2019 році Тогжан Кожали започаткувала благодійний фонд «HAQ» («Чесне служіння народу»), який під час пандемії Cavid-19 надав масштабну благодійну допомогу населенню.
З 2022 року фонд допомагає мирним жителям, які стали жертвами війни в Україні, а також надавав гуманітарну допомогу для жителів Костаная та Екібастуза, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій.
Крім того, Тоғжан Қожалы – член громадської ради при Міністерстві екології, геології та природних ресурсів Республіки Казахстан.
— Аварія в Екібастузі, де у розпал морозів через аварію на ТЕЦ понад сто тисяч людей залишилися без опалення, розкрила масштабну проблему по всій країні. Знаємо, що ваш фонд “HAQ” надав масштабну допомогу постраждалим, і ви були максимально залучені до ситуації, що склалася. Як ви вважаєте, в чому причина таких аварій?
– Одна з причин – у зношеності мереж, і в тому, що за часи незалежності не збудовано практично жодної нової ТЕЦ, а модернізація старих ніде не проводилася. Як стояли шістдесятирічні старі котли, так і стоять. При цьому, якщо ви знаєте, Екібастуз входить до топ-5 центрів майнінгу криптовалют у світі. Тому споживання електрики виросло в рази, і призвело до перевантажень, до аварії, до того, що котли зупинилися.
Але головною причиною того, що сталося, є люди, які керують такими об’єктами та їх бажання набивати кишені, а не думати про добробут народу.
— Напевно, подібний зв’язок — зношеність комунальної інфраструктури, помножена на корупцію керівництва, притаманна всім країнам СНД. Але як нам вирватися із цього порочного кола? Можливо, необхідні нові закони на рівні Мажилиса чи контроль над дотриманням вже існуючого законодавства?
— На жаль, економіка Казахстану до січня 2022 року будувалася на користь однієї сім’ї, внаслідок чого зовсім не була призначена для потреб пересічних людей. Тому олігархам було набагато вигідніше нічого не вкладати в модернізацію, а просто розкрадати те, що залишалося. Можна подивитися будь-які галузі – від золотовидобування до нафтової, – скрізь застосовуються старі технології, шкідливі для екології та здоров’я людей. Наприклад, у працюючих у сфері золотовидобутку спостерігається різке зростання онкозахворювань, тому що процес проводиться “по-старому”, відкритим способом. І так у будь-якій галузі — куди не подивись, скрізь чорна діра, і ти просто в жаху від жадібності можновладців, від того, що ніхто не думав про народ, від того, що ні в кого не було найменшого бажання вкладатися в передові сучасні технології.
— Як же змінити ситуацію?
— Ми маємо будувати економіку, орієнтуючись на людину. Має бути відповідальність. Адже головна наша проблема в тому, що економіка будувалася «за поняттями», а на закони ніхто не звертав уваги.
Дуже важливий і перегляд договорів за великими контрактами — просто необхідно змусити великих власників дотримуватися заходів екологічної безпеки, підвищити соціальні гарантії для співробітників і зобов’язати їх модернізувати свої виробництва. Потрібно поставити перед ними чіткі умови — якщо ви збираєтеся тут багатіти, то зобов’язані дотримуватись правил. Так відбувається у всьому світі. Будь-якому західному інвестору щодо соціальних зобов’язань, оплати праці та модернізації ставиться планка, нижче за яку він не може опускатися. У нас же все вирішувалося хабарами та відкатами.
За відкритими даними, «власниками» економіки Казахстану є 162 особи, вони ж найбагатші люди в країні. При цьому 70% звичайного населення живе в бідності, ще близько 30% жителів мають кращу ситуацію, але їм вистачає грошей тільки на їжу та одяг, і лише близько 1% є представниками середнього класу. Тоді як для розвитку суспільства необхідно, щоб середній клас становив щонайменше 10-20%. На жаль, ми стали країною втрачених можливостей.
— Невже в такої великої та багатої на ресурси держави не вистачає грошей? У це неможливо повірити.
— Необхідно просто позбутися обраних. Вони були раніше, є й зараз, а загальні правила для них не існують. Тому наше головне завдання — побудувати країну рівних повноважень, де всі мають бути рівними перед законом. А олігархат повинен зрозуміти, що час свавілля та вирішення питань “за поняттями” назавжди закінчився. Не виконуєш умови — чекай на кримінальне переслідування згідно закону. Все чітко і ясно.
Крім того, в казахстанському суспільстві є великий запит на безпеку . Причому йдеться не лише про громадську безпеку на вулицях, а й про безпеку ведення бізнесу чи політичну діяльність. Тобто, якщо ти займаєшся політикою, то можеш робити це безпечно, не побоюючись того, що тобі спалять автомобіль чи почнуть загрожувати сім’ї, як це буває. І тоді у Казахстані буде комфортно жити. Бо зараз у нашій країні жити, на жаль, некомфортно.
Я зараз підніму ще одну дуже болісну тему – як з’ясувалося, наша країна майже нічого не виробляє. Наш фонд зіткнувся з цим у 2022 році, коли ми почали допомагати потерпілому від війни населенню України. Ми отримали запит від української сторони щодо закупівлі спеціального обладнання для розбирання завалів, звернулися до міністерств і з’ясували, що воно – не казахстанське виробництво, як і величезна кількість інших необхідних речей. Почали щільніше працювати з МНС, і довідалися, що й протигази і навіть наші армійські сухпайки і ті – російського виробництва. Тобто, трапись що, ми навіть своїх солдатів не зможемо нагодувати, бо й сухпайки виробляють не в нас. Навіть зубна паста “Колгейт”, яку просили українці для гігієнічних наборів – і та виготовляється у Росії, а не у нас.
— Але ж Казахстан завжди славився своїм потужним власним виробництвом. Виходить, воно по суті знищено?
— Справа в тому, що нашому олігархату вигідніше викопати всі сировинні ресурси, причому старими варварськими способами і продати їх, а не вкладатися у власне виробництво. У принципі, ми повторюємо історію багатьох країн, багатих на ресурси, де не взяли гору національні інтереси.
У зв’язку з цим у нас хімічної промисловості як не було, так і немає, галузі переробки вугілля також немає, а вся уранова галузь належить Росії. Ми взагалі з подивом зрозуміли, що Казахстан є дуже залежною, практично колоніальною країною. Поясню чому. У багатьох випадках ми не зможемо розпоряджатися власними ресурсами та створювати виробництва, навіть якщо захочемо. Практично всі тендери в різних галузях виграють російські компанії. Це відбувається так — наприклад, у Казахстані планують запустити якесь велике виробництво, оголошується тендер. Його виграє компанія з Росії, а потім заморожує процес, щоб не створювати собі конкурентів, насамперед — на величезному китайському ринку. А поруч із нами такий самий величезний індійський ринок, де Казахстан також міг би скласти конкуренцію росіянам. Зрозуміло, що це невигідно і Росія заморожує наші проекти, не дає їм розвинутися.
І таких об’єктів, що застрягли по країні, дуже багато. Це і трубопрокатні, і металопрокатні заводи, і проекти нових ГЕС. Зараз є спроби росіян зайти в нашу атомну енергетику, і я дуже боюся того, що АЕС у нас будуватиме Росія…
— Тобто ми зіткнулися із явним та жорстким пресингом. У нас є сили його позбутися?
— Ми маємо стати дуже зубастими. Кожен депутат Мажилісу має бути міні-Чінгісханом і жорстко відстоювати національні казахстанські інтереси, а будь-який член уряду – займати чітку державницьку позицію.
— Ми записуємо це інтерв’ю після цілої серії руйнівних землетрусів у Туреччині, які тривають уже третій тиждень. Оскільки Казахстан знаходиться в сейсмологічно небезпечній зоні, людей турбує ця ситуація — особливо тут, в Алмати.
— Не хочеться нікого лякати, але буквально днями пройшла зустріч Президента з акімом Алмати Дусаєвим, де було озвучено жахливі цифри: до 70% будівель у місті можуть бути зруйновані за сильного землетрусу.
Алмати стоїть на 27 розломах земної кори, тому необхідно провести аудит усіх будинків на сейсмостійкість. Проблема ще й у тому, що в нас майже половина міста забудована турецькими компаніями. Їхні будівлі вважалися дуже надійними в плані безпеки, але землетрус в Туреччині показав, що це зовсім не так.
Крім аудиту, потрібно обов’язково поінформувати людей про те, що робити у таких випадках. Адже, як показали січневі події, в момент настання надзвичайної ситуації люди виявилися абсолютно непідготовленими: ніхто не знав, куди тікати, кому дзвонити, що робити.
Звичайно, будинки ми вже не перебудуємо, але люди повинні знати свої ризики — адже мова про людські життя. Можливо, в якихось районах, де найбільше сейсмічно небезпечно, ціни на нерухомість впадуть. Але це набагато краще, ніж люди просто загинуть під завалами, як у Туреччині.
Окремо потрібно заборонити точкову забудову. Раніше в нас будувалися будинки з великими дворами – саме для того, щоб у разі землетрусів будинки не складалися як доміно один на одного, а люди не гинули у таких кількостях. Зараз все це забуто, і нові будинки будуються без дворів, впритул один до одного, а це може бути дуже небезпечно.
— Ситуація з екологією у багатьох районах країни, зокрема й Алмати, також непокоїть людей. Дерев на вулицях явно не вистачає, а повітря дуже забруднене.
— Так, екологічних проблем в Алмати справді багато. У нас вирубуються парки під забудову, у нас осушуються арики, а багато вулиць засаджені туями та ялинками, які зовсім не є тими деревами, що очищають повітря. Адже Алмати знаходиться в котловані, над яким завжди висить зміг: у деяких районах рівень забрудненості повітря втричі і вчетверо перевищує допустимий! Люди практично живуть у газовій камері.
Для виправлення цієї ситуації необхідно переводити ТЕЦ із вугілля на газ. Роботи у цьому напрямі вистачить на роки. Але для цього необхідно зробити екологію пріоритетною сферою країни. А у нас зараз Мінекології, навпаки, покриває всі компанії, які здійснюють викиди та забруднюють землю та повітря.
— У березні наша країна, як завжди, відзначає Міжнародний жіночий день. Тому не можна не запитати – на вашу думку, наскільки жінка в Казахстані може реалізувати себе у громадському житті та політиці?
— Чесно кажучи, ґендерна політика в Казахстані перебуває навіть не на другому і не на третьому плані. Так, 30% місць у парламенті призначені для жінок, але все це лише заради галочки, мовляв, подивіться, у нас не гірше, ніж у Європі.
Насправді ж права жінок повсюдно порушуються навіть у сім’ях. Спробуй звернутися до поліції зі скаргою на те, що тебе б’є чоловік. Чоловіки, які там працюють, навіть не слухатимуть, а відправлять назад зі словами: “Жінка, це твоя сім’я, повертайся до чоловіка і не скаржся”. До того ж у нашому суспільстві настільки поширений сімейний аб’юз, що жінки, особливо з сільської місцевості, з віддалених районів, навіть не розуміють, що це неправильно, вважають, що насильство — це норма. Тому що на рівні держави немає правової освіти жінок, а цьому треба навчати ще з підліткового віку.
Тож треба порушувати перед суспільством питання не лише про те, щоб жінки більше були присутні у політиці, а хоча б для початку привчити людей, що ображати і тим більше піднімати руку на жінок просто не можна. Та й сама жінка повинна розуміти, що вона нічим не гірша за чоловіка, нехай він і сильніший.
Розмовляла Олена Овчиннікова
