Голова Офісу президента Андрій Єрмак розповів журналістам про шанси України отримати заморожені активи РФ, імплементацію «Формули миру» та відносини з Угорщиною і Китаєм.
Про ці та інші питання йдеться в інтерв’ю глави Офісу президента України Андрія Єрмака інформаційному агентству «Інтерфакс-Україна«
Буквально напередодні ви провели телефонну розмову із главою МЗС Угорщини Петером Сійярто і вже навіть намітили зустріч в Ужгороді на 29 січня. Останні кілька тижнів ми спостерігаємо за пожвавленням контактів з угорською стороною. Про що це свідчить? Чи можна вже говорити, що ми рухаємося до зустрічі Зеленського та Орбана?
Ми точно рухаємось до зустрічі Зеленського та Орбана. Це і буде основним завданням під час нашої з міністром закордонних справ Дмитром Кулебою зустрічі з міністром Сійярто 29 січня в Ужгороді.
Ми домовилися провести стільки годин, скільки потрібно, щоб проговорити всі питання та дійти розуміння, коли, де і з якими потенційними домовленостями може відбутися зустріч між президентом України та прем’єр-міністром Угорщини.
Ми з Дмитром Кулебою хочемо пройтися всім спектром питань. Їх у нас багато. Угорщина – наш сусід, Угорщина є членом Європейського Союзу та НАТО. Тому ми маємо розмовляти та налагодити конструктивний діалог.
І все-таки, раніше такі контакти не вдавалися. З чим пов’язана, на вашу думку, зміна позиції Угорщини в даному випадку? Тому що наша – українська позиція не змінювалася…
Скажімо так: це, напевно, і зміна позицій Угорщини і все-таки результати двох років війни, і результати нашого просування до Європейського Союзу, і результати нашого зближення з НАТО. Тобто багато факторів.
Мені здається, що взагалі у світі поважають сильних, у світі поважають тих, хто поважає сам себе, і тих, у кому бачать перспективу. Я вважаю, що Україна – на жаль, внаслідок цієї трагічної війни, але на багато десятиліть, на багато століть показала усьому світу, що ми сильні і ми такими будемо завжди, ми незалежні та досить цілеспрямовані. Багато хто говорить – амбітні. Мені це слово також подобається.
Під час недавнього візиту Зеленського до Швейцарії ця країна висловила готовність прийняти Саміт світу. Наскільки він став ближчим після цього візиту президента? І хоча б приблизно – коли очікується?
Він став цілком реальним. Це вже реальна домовленість. Ми пройшли на останній зустрічі радників з національної безпеки в Давосі другу частину з десяти пунктів Формули миру. Робочі гурти презентували результати своїх напрацювань.
Як ви знаєте, до робочих груп входить не лише Україна, а велика кількість країн, включаючи країни Глобального Півдня. Усі побачили, що це вже про абсолютну конкретику. Тому ми впритул підійшли до проведення першого Саміту на рівні лідерів.
Питання дати проведення залежатиме від наступного: ми вважаємо, що на Саміті світу має бути максимальна кількість лідерів, а також має бути зручний для всіх час його проведення. Роботу над Самітом, як і сказали президенти України та Швейцарії, ми почали ще перебуваючи у Давосі – наступного ж дня після домовленості. Цьому ж було присвячено і багато наших зустрічей там. І сьогодні щодня проводяться і телефонні дзвінки, і зустрічі. Працюємо над цим. Як тільки з’явиться можливість повідомити про потенційну дату, ми обов’язково це зробимо. Але це вже – реальність. І це великий захід, який треба підготувати.
Хочу в цьому плані сказати, що дуже вражений рівнем організації з боку Швейцарії зустрічі радників з нацбезпеки. Все було організовано за короткий період – і на найвищому рівні. Було зручно, комфортно. Адже основний дух роботи над нашою Формулою миру президента Зеленського в тому, щоб усім країнам, які поважають наш суверенітет, територіальну та незалежність, бути зручно перебувати разом і говорити дуже відкрито.
У тому й унікальність, що вперше ми намагаємося вирішити таку серйозну проблему, як припинення війни та розв’язання криз, які стали результатом цієї війни, не під столом, не в кулуарах, а відкрито. Це, у принципі, повертає повагу до міжнародного права, до витоків, у яких створювалися все міжнародні організації.
Що, на вашу думку, стримує Китай і деякі країни Глобального Півдня, Латинської Америки, Африки від приєднання до Формули миру? Є думка, що вони не хочуть приєднуватися через те, що це нібито трактуватиметься як підтримка США…
Декілька причин. Перша – вважаю, що, на жаль, тут є наша велика помилка. За останні 30 років ми були недостатньо представлені в цих країнах, недостатньо говорили їм про Україну. В результаті вони не мають чіткого уявлення, що таке Україна, за що ми боремося і т.д. Але ми маємо таке завдання. Цю помилку ми до кінця ще не виправили, але фактично ми точно над ними всіма працюємо. Президент поставив таке завдання.
Друга причина – це, безперечно, вплив Росії. Їхні стосунки з Радянським Союзом та їх уявлення, що Росія — це на 100% СРСР. Тобто вони навіть не знають, яку роль відігравала у СРСР Україна чи інші країни колишнього Союзу. Тобто, це вплив Росії, яка, звичайно, категорично робить все, щоб не допустити знайомства з їхньою реальною роллю
Третя причина – це, умовно кажучи, моменти, пов’язані із відносинами цих країн із країнами, які сьогодні – наші союзники. І четверте – це відсутність із багатьма з них відносин. Хоча, чесно скажу, з багатьма в Індії, Бразилії, Південній Африці, я спілкуюся. З людьми, які є найближчими радниками лідерів цих країн, розмовляю мінімум раз на місяць, а то й частіше.
Пояснити, чому саме Формула миру це шлях до миру – це робота, і вона потребує часу. Чесно кажучи, мене це не дивує, тому що до цього найчастіше використовувалися варіанти різних форм використання посередників, що в нашому випадку зазнало повного фіаско з 2014 року.
І тому в даному випадку – це така нова абсолютно дія, тому вона потребує часу для роз’яснення. Точно одразу скажу: я не бачу безвиході у плані, що це неможливо. Це потребує роботи.
За період зустрічей нацрадників щодо Формули миру від Копенгагена до Давосу ми зробили колосальну роботу. Сьогодні нашу роботу за нашою Формулою включено 82 країни. І, чесно кажучи, нехай на сьогодні з багатьма країнами світу ми ще не знайшли повного розуміння, але ми точно говоримо, може ще й не як друзі, а як добрі товариші, які чують один одного. Це дуже важливо.
Я дуже дорожу своїми особистими стосунками і з головою Ради безпеки Індії паном Дювалом, і з радником президента Рамафоси Муфамаді, і зі спеціальним посланцем президента Лули Амарімом.
А з Китаєм?
З Китаєм працюємо також. Я впевнений, що з цією країною, яка була найбільшим торговим партнером України, країною, з якою потенційно маємо багато взаємовигідних напрямів, ми маємо шанс знайти підстави для розвитку двосторонніх відносин.
Треба брати до уваги, що, на жаль, відносини з Китаєм нам дісталися, як і багато іншого, з певною, м’яко скажімо, спадщиною, де є безліч питань з минулого, питань невирішених і з погляду китайської сторони не зовсім, скажімо так, зрозумілих.
Українська сторона, український президент точно готові до вирішення цих питань. Зеленський мав дві дуже гарні, дуже конструктивні розмови з Сі Цзіньпіном. Я можу сказати, що я був вражений глибиною знань китайського лідера щодо України та його теплим ставленням до нас. Ви знаєте, що він був свого часу і в Одесі, і на Одещині. Я вважаю, що ми маємо з Китаєм великий потенціал. Ще раз — потрібно просто працювати
За Формулою миру – ви остаточно відмовилися від використання майданчика ООН у частині просування Формули? Мається на увазі підготовка рішення на Генасамблеї.
Ні. Ми від цього не відмовились. Я маю сказати, до речі, що пані Дікарло, яка брала участь у зустрічі в Давосі (заступник генсека ООН з політичних питань), і ООН підтримують нашу Формулу миру. Загалом один із принципів, на якому побудована Формула миру — це статут ООН. Ми навіть побачили, що під кожен пункт нашої Формули вже є раніше проголосовані резолюції. Сподіваюся, що ООН буде нашим партнером і сприятиме тому, щоб у тому числі відбувся перший Саміт світу на рівні лідерів.
За дорученням Президента України найближчим часом планую провести телефонну розмову з генеральним секретарем ООН та подякувати йому за участь у роботі над Формулою миру. Для нас вона дуже важливе.
Щодо угоди з Великою Британією про співпрацю у сфері безпеки: чи можна говорити, що текст цього документа стане основою для решти угод з країнами, які готуються?
Звичайно, ця угода поставила певний тренд, рівень і, безумовно, мені здається, що це такий рівень, якого всі намагатимуться дотримуватися.
Чи є для України якісь обов’язкові пункти, які мають бути в інших угодах?
Вони точно є у Вільнюській декларації країн G-7, в основу якої, зазначу, було покладено проект Київського договору про безпеку (Kyiv Security Compact), розроблений міжнародною експертною групою, під спільним керівництвом колишнього Генсека НАТО Андерса Фога Расмуссена та моїм. Ці пункти вже розвинені у договорі із Великою Британією.
Безумовно, це для нас є абсолютно важливим, що ця угода діятиме до нашого членства в НАТО. Вона включає положення про спільне виробництво зброї, конкретику фінансової підтримки, інформаційну безпеку, санкції, співробітництво на рівні розвідок. Не лише військову підтримку. Тобто фактичні моменти, які були на якомусь декларативному рівні принциповими у Вільнюській декларації G-7, і які наразі набули розвитку в угоді з Великою Британією, я думаю, що всі вони будуть використані, в тому числі, і з іншими країнами.
Багато хто очікував, що перша така угода все ж таки буде зі Сполученими Штатами, як з головним нашим партнером. Чому ж Велика Британія їх випередила?
Це була внутрішня домовленість. З американцями ми готуємося, ми вже почали перші консультації. Америка, як і раніше, залишається головним нашим партнером, союзником.
Тому я думаю, що у договорі зі Сполученими Штатами буде ще більше. Думаю, він буде ще особливішим. Ми працюємо над цим.
Внутрішньополітична ситуація у Штатах ніяк не впливає на підготовку цього договору?
Ні, на сьогоднішній день ми маємо повну підтримку обох партій Конгресу. Наголошую, що я у Вашингтоні зустрічався зі спікером Палати представників. . Потім ці зустрічі ми провели разом із президентом Зеленським. Ми повернулися із позитивними відчуттями. Ми не маємо відчуття, що якось змінилася підтримка Сполучених Штатів стосовно України.
Але, безперечно, вони (США) вже вступили в період президентських виборів. Вони мають свої внутрішні явища, але ставлення до нас не змінилося. І мені здається, що дуже високий, як і раніше, рівень підтримки від них.
У позиції Республіканської партії є одна невідома, а саме – думка Трампа. Вона, як точка зору кандидата у президенти, так чи інакше впливатиме на позицію партії. У вас є розуміння чи хоча б припущення, крім того, що Трамп уже заявив – швидко закінчити війну щодо його ставлення до України?
Дуже важливо розділяти передвиборну риторику і конкретні кроки. Але ми точно знаємо про позицію американців, а будь-який уряд, будь-які політичні лідери завжди орієнтуються на думку свого народу. Рівень підтримки американського народу дуже високий.
Декілька питань щодо санкцій проти РФ. Нещодавно було повідомлення про те, що після останніх санкцій проти фінансового сектора Росії турецькі банки та деякі китайські банки відмовилися від співпраці з російськими банками та призупинили платежі до Росії. Який ще ефект ми очікуємо від цього пакету санкцій по фінансовому сектору?
Ми очікуємо завжди одного ефекту — що можливості потенціалу військово-промислової машини Росії зменшуватимуться. Тому цей ефект на сьогоднішній день — це така методична робота, в якій дуже важлива робота не лише наших партнерів, а й експертів, насамперед, групи Єрмака-Макфола.
Вона вже два роки показує свою високу ефективність, тому що ми оцінюємо, даємо експертизу, що працює і т.д. Тому я дуже радий, що наша аналітична робота дає можливість, скажімо, приймати вже на сьогоднішній день дуже продумані санкції, які мають або блискавичний ефект, або принаймні призводять до якихось таких дій, про які, в тому числі, і ви сказали.
Хоча залишається, як і раніше, багато питань, у нас завжди є великий рекомендаційний лист, тому що, як ви знаєте, ми знаходимо достатню кількість елементів, у тому числі і в ракетах, які летять українськими містами, що виробляються і в європейських країнах. , та у західних країнах.
Ось це окреме питання – хто, на ваш погляд, має відіграти вирішальну роль в обмеженні поставок таких елементів до Росії? Це якесь відомство в США, Євросоюзі?
А тут, на жаль, без такої консолідованої роботи не обійтися, бо ми ж розуміємо чудово: світ настільки великий, що завжди є варіанти обходу санкцій тощо. Тому коли це відбувається, іноді першими роблять це американці, іноді Європейський Союз. Але на сьогоднішній день у нас справді на дуже високому рівні налагоджено координаційну роботу. Саме цим займається Влад Власюк (старший радник глави Офісу президента України) і також займається Юлія Свириденко (перший віце-прем’єр – міністр економіки України).
Тому, в принципі, на сьогоднішній день ми у повній та практично щоденній координації з усіма відомствами наших партнерів. Безумовно, іноді виникають економічні чинники, іноді виникають чинники, як, наприклад, із російськими пропагандистами, коли законодавство країн-партнерів таке, що їм треба зважувати всі нюанси, всі можливі судові позови, як вони на це реагуватимуть і багато інших чинників. Але ми ні на мить не зупиняємося.
Я вважаю, що хоч би які російські наративи там не виходили, санкції мають нищівну для російської економіки силу. Не завжди це відбувається досить швидко, але на перспективу це дуже ефективно.
Нещодавно одне російське видання опублікувало інформацію, що в Росії вже готові до конфіскації Заходом російських активів і влада РФ найняла юридичні компанії, які оскаржуватимуть усі ці рішення. Чи правда, що питання конфіскації заморожених держактивів РФ стало на крок ближчим до втілення?..
Так, це питання справді стало на крок ближче. Саме тому риторика Росії, в тому числі керівництва Росії, а сьогодні я прочитав новину, що вони там збираються вимагати чи не царської Росії власність тощо. … Я думаю, тим самим вони відкрито визнають, що у них мало інструментів протидіяти цьому. За ними завжди видно, коли вони починають ображати, загрожувати і таке інше: значить, «хороші чоботи — треба брати!»
За матеріалами Інтерфакс-Україна.
Щоб завжди бути в курсі найважливішого, читайте нас у Telegram
