Днями у Вільнюсі відбувся важливий саміт країн НАТО, від якого було багато очікувань в Україні. Про його результати, триваючий контрнаступ та роботу української влади під час війни розповів у коментарі експерт Міжнародного експертного клубу, політик Михайло Поживанов.
Відбувся саміт НАТО. Чи чекали ви від нього глобальних рішень для України?
В першу чергу я розумів, що буде багато гарних слів, але позитивних рішень для нас, котрі дійсно відкрили б шлях до вступу в Північноатлантичний альянс я не очікував.
Згідно статуту НАТО кожна країна альянсу має погодити прийняття нового члена. Та ми бачили як приймали Швецію, коли Туреччина та Угорщина й досі не погодили рішення про її прийняття. Я вважав, що керівництво Великобритании та США проведуть якісь окремі двосторонні розмови, дадуть певних гарантії Туреччині на Угорщині, але ні, сьогодні рішення ще прийняте.
Здавалось би навпаки, Швеція біля 20 років мала нейтральний статус і тут вона приймає дуже відповідальне для себе рішення, всі мають бути зацікавлені в міцності НАТО. Але як бачимо, вони сперечаються та щось виторговують кожен собі.
Щодо питання прийняття в НАТО країни з неузгодженими територіальними питаннями. Свого часу Туреччина, на початку 70-х, захопила частину Кіпру і до сьогодні ця територія спірна. Але Туреччина є повноправними членами Альянсу, тому б дуже не хотілось подвійних стандартів, але на жаль вони є.
Український контрнаступ – на вашу думку все іде за планом, чи повільніше ніж очікували?
Мені важко сказати, починаючи з січня 2023 року було так багато різних експертів, які розповідали про два тижні, ще місяць і все звільнимо. Єдиний телемарафон, на якому дуже близькі до президента люди постійно розповідали про контрнаступ. А це слухали як українці так і західні партери, які напевно сподівались, що воно так і буде — за два тижні.
Щодо партнерів та швидкості надання зброї — з одного боку їх можна зрозуміти, бо вони віддають нам те що у них є на озброєнні і це певна процедура. Пам’ятаємо, як по деяким позиціям європейські та американські компанії починали брати замовлена, вони казали, що це буде або протягом цього року, чи навіть у 24-му році. Це те, що ми публічно бачимо, тим паче вони реально розуміють, що безпека їх країни для них першочергова.
На мою думку генерал Залужний дуже правильно про це сказав, що життя наших хлопців — це саме головне. Нам не вистачає зброї, артилерії та авіації. По великому рахунку нам не вистачає і живої сили, бо хлопці гинуть, багато поранених. Але наші воїни просуваються, і очікувати що все буде дуже швидко не варто. Головне зберегти ЗСУ.
Доля так склалась, що мій молодший син сьогодні якраз в ЗСУ на Донецькому та Запорізькому напрямку, іноді, коли він з нуля виходить ми спілкуємося, тому я розумію реальну ситуацію на фронті та що там відбувається.
Про ЗАЕС. Якщо Росія все ж таки піде на теракт на ЗАЕС, які наслідки це матиме для Путіна на світовому рівні?
Більшість країн світу вже висловились на цю тему, що теракт на ЗАЕС буде дорівнювати ядерному удару. На щастя, сьогодні всі країни окрім РФ, хто офіційно володіє ядерною зброєю, це наші партнери.
Також пам’ятаємо, як в березні цього року, під час свого візиту в Москву, лідер КНР Сі Цзіньпін теж застеріг Путіна від використання ядерної зброї. Я в цій ситуації хочу лишатися оптимізмом і переконаний, що цього не станеться. Але ми всі 24 лютого минулого року теж думали, що війни не буде.
Інформаційна хвиля по можливому теракту на ЗАЕС нагнітає серед населення певну паніку, але люди мусять знати, що в такій ситуації робити, який потрібен захист, як і куди евакуюватись за потреби. Наші вчені та відповідні служби повинні слідкувати за ситуацією навколо ЗАЕС, щоб своєчасно попереджати, якщо буде загроза.
Але я зазначу, що це загроза і для тих хто сьогодні мешкає в Криму, в так званих ДНР та ЛНР. Під загрозою може бути і Ростовська область, Краснодарський та Ставропольський край РФ.
Питання по ситуації з мером Києва та головами районних адміністрацій столиці, яких звільнили по вказівці Президента. Таке враження, що вже розпочався політичний сезон?
Володимир Зеленський, розповідаючи про демократичні принципи управління державою, часом робить кроки, котрі більш схожі на нашого північного сусіда. Коли всю центральну владу та органи місцевого самоврядування ОП намагаються повністю контролювати.
Я не маю великою симпатії до Віталія Кличка, мені дуже багато чого не подобається в його роботі, але місцеве самоврядування повинно працювати в межах власних повноважень, делегованих державою.
Те ж відбувалось в Чернігові та триває довгий час в Одесі. От по Одесі, якщо пан Труханов винен — то будь-ласка осудіть його, зніміть з посади, бо всі ці ігри, котрі ідуть вже кілька років, більше нагадують політизовані розбірки, ніж реальні обвинувачення.
Свого часу в 96-му році, я працював над 11 розділом Конституції України, який стосується органів місцевого самоврядування. Потім Яценюк з Гройсманом провели так звану децентралізацію, повидумували об’єднані територіальні громади, котрих в нашій Конституції немає. Бо в нас є виключно села, селища та міста.
Те ж саме з новоствореними районами, візьміть Харківський район на півтора мільйона мешканців чи Одеський, де теж проживає більше мільйона жителів – скільки людині потрібно їхати з одного краю району до іншого наприклад за довідкою.
Щодо самих громад, куди заганяли ті чи інші села. Сьогодні фінансування в них максимально непропорційне, в центрі громади, де все керівництво – робиться багато по благоустрою, а крайні селах занепадають. Таких речей не повинно бути, бо конструкція визначає для всіх однакові права та обов’язки.
Напередодні Дня Конституції я у своєму блозі на «Лівому березі» розмірковував щодо зміни статусу Києва і Севастополя. Переконаний, що вони не повинні бути над суб’єктами, на мій погляд ці міста мають стати звичайними органами місцевого самоврядування. І в такому випадку жодна влада на рівні Уряду, Президента чи Верховної Ради не зможуть втручатися.
Люди обрали міського голову і він повинен працювати, виконувати власні повноваження делеговані державою.
Щоб завжди бути в курсі найважливішого, читайте нас у Telegram
