Керівництво КНР має визначитися — чи хочуть вони стати на бік Росії та підтримувати її постачанням озброєння. Про це в інтерв’ю «Голосу Америки» сказав координатор Ради національної безпеки зі стратегічних комунікацій Білого дому Джон Кірбі.
За його словами, Китаю в міжнародному співтоваристві може бути завдано удару, якщо Пекін зважиться на постачання зброї Москві.
«Голос Америки»: Президент Байден зустрічається із канцлером Шольцем. Обидва нещодавно зустрічалися з президентом України Володимиром Зеленським, вони порівнюватимуть свої думки щодо підтримки України. Чи будуть вони також говорити про шляхи до миру?
Джон Кірбі: Я думаю, що обидва лідери поділяють прагнення українців до справедливого та сталого світу – світу, який утверджує суверенітет України та охороняє її незалежність. Крім того, вони обидва згодні з тим, що це має бути мир, під яким президент Зеленський може передплатити; це має бути зроблено в ході всеосяжних консультацій у повній координації з українцями. В іншому випадку немає ніякого шляху, щоб світ коли-небудь настав, і він не буде стійким.
«Голос Америки»: Минулого тижня у Німеччині 10 тисяч людей протестували проти відправки зброї в Україну. На канцлера Шольца чиниться політичний тиск. Чи стурбований президент тим, що це може позначитися на єдності НАТО?
Джон Кірбі: Ні, президент не бачить у цьому приводу для стурбованості єдністю союзників. Якщо ви оглянетеся назад, на минулий рік, то побачите, що союзники були неймовірно стійкими, рішучими та єдиними у підтримці України. І президент переконаний – особливо після повернення додому із зустрічі з бухарестською «дев’яткою», зустрічі зі своїм колегою в Польщі і, звичайно ж, після зустрічі з президентом Зеленським у Києві – він ще більше переконаний у тому, що союзницька єдність збережеться. Але ми нічого не сприймаємо як належне. Ми знаємо, що маємо продовжувати працювати над наданням Україні тієї підтримки, якої вони найбільше потребують. Однак президент упевнений, що союзники залишаться єдиними.
«Голос Америки»: Україна – у центрі уваги зустрічі. Але чи має намір президент також говорити про те, що стратегічно ризиковано для Німеччини бути залежною у торгівлі від Китаю, так само, як було ризикованим виявитися залежним від російського газу? Чи президент закликатиме канцлера зайняти жорсткішу позицію щодо Пекіна?
Джон Кірбі: Цьогорічний візит канцлера Німеччини справді присвячений тому, як ми можемо зберігати координацію, підтримуючи Україну. І я хотів би наголосити, що канцлер Шольц висловив учора своє занепокоєння щодо можливості надання Китаєм летальної зброї Росії та закликав до того, щоб Китай зосередився на тому, щоб переконати Росію вивести війська з України. Насамперед, це вторгнення – незаконне. Але щодо економічної практики, то це суверенні рішення, які канцлер Шольц повинен приймати від імені німецького народу.
«Голос Америки»: Щодо можливих поставок Китаєм зброї Росії, то посол США в ООН Лінда Томас-Грінфілд нещодавно заявила, що якщо Китай зробить це, то це стане червоною рисою. Чи готова адміністрація підтримати це попередження?
Джон Кірбі: Я не думаю, що на даному етапі було б корисно вдаватися до припущень. Ви чули слова держсекретаря Ентоні Блінкен про це. Він згадав приватно в розмові зі своїм китайським колегою, що, очевидно, ми не хочемо, щоб вони рухалися в цьому напрямку. Вони цього не зробили, хоч і не зняли це питання з порядку денного. Ми були дуже відвертими щодо того, що цей крок матиме свої наслідки. Очевидно, що принаймні цей крок завдасть удару за становищем Китаю в міжнародному співтоваристві.
Китаю належить зробити вибір. Чи дійсно він хоче стати на бік президента Росії Путіна? Чи справді він хоче допомогти пану Путіну у вбивстві невинних українців? Тому що саме так виглядав би такий крок. І якщо Китай дбає про свою міжнародну репутацію, можна було б припустити, що він вважатиме це таким, що не відповідає своїм інтересам.
Голос Америки: Давайте докладніше поговоримо про цю стратегію «репутація або ганьба». Напередодні російського вторгнення Ви сказали, що маєте розвідувальні дані про те, що Путін збирається почати вторгнення, і він дійсно це зробив. Сьогодні Ви кажете, що Китай потенційно може озброїти Росію. Але якщо стратегія попередження не спрацювала, щоб утримати Путіна від вторгнення в Україну, то чому Ви вважаєте, що вона спрацює, щоб утримати Сі Цзіньпіна від допомоги Путіну?
Джон Кірбі: Йдеться не про ганьбу. Йдеться про те, щоб поділитися нашими побоюваннями приватно з китайською стороною, а також публічно поділитися побоюваннями у зв’язку з тим, що ми бачимо ознаки, що Китай потенційно може рухатися в цьому напрямку. Китаю належить зробити вибір. Президент Сі Цзіньпін має зробити вибір. І ми наполегливо закликали його зробити правильний вибір, не полегшувати Путіну вбивство невинних українців.
«Голос Америки»: І такий підхід, на Вашу думку, буде ефективним фактором стримування?
Джон Кірбі: Це залежатиме від президента Сі Цзіньпіна та китайського народу.
«Голос Америки»: Ми знаємо, що Іран та Північна Корея постачали зброю до Росії. Окрім Білорусі, яка ще країна потенційно могла б стати каналом для переправлення китайської зброї до Росії?
Джон Кірбі: Це чудове питання для Володимира Путіна. До кого ще він звернеться, щоб спробувати отримати зброю та можливості для продовження бійні в Україні? Ми знаємо, що іранці є невід’ємною частиною цих зусиль. Ми знаємо, що північнокорейці надавали принаймні в деяких випадках артилерійські боєприпаси групі Вагнера. І я думаю, що президент Путін мав би розповісти нам, до кого ще він звернеться на цьому вбивчому шляху.
«Голос Америки»: Джерела потенційно вказують на М’янму як одну з можливих країн. Чи маєте Ви якісь розвіддані, що підтверджують це?
Джон Кірбі: Я не маю у списку інших країн, про які я міг би повідомити сьогодні.
Голос Америки: Вчора ми говорили про продаж зброї Тайваню на суму 620 мільйонів доларів. Чи вважаєте Ви, що таким чином адміністрація Білого дому допомагає Тайваню підготуватися, запастись боєприпасами на випадок китайської блокади?
Джон Кірбі: Йдеться про те, щоб допомогти Тайваню з його можливостями самооборони. Зокрема, йдеться про боєприпаси для їхніх винищувачів F-16. Ми працюємо пліч-о-пліч з ними щодо їхніх потреб, і це багато в чому відповідає нашим зобов’язанням, як з юридичної, так і з моральної точки зору — переконатися, що вони мають достатні можливості для необхідної самооборони.
«Голос Америки»: З огляду на всі обставини, чи може постачання зброї Тайваню дати Пекіну привід для відправки зброї до Росії?
Джон Кірбі: Це питання до президента Сі Цзіньпіна. Він не повинен мати жодних причин прагнути постачати зброю Росії. Він не має причин прагнути допомогти містеру Путіну вбивати невинних українців. Що входить до розрахунків президента Сі Цзіньпіна насправді — є питанням для нього.
Продаж зброї Тайваню відповідає нашим зобов’язанням щодо закону про відносини з Тайванем і нашій впевненості в тому, що ми повинні продовжувати допомагати йому у підтримці достатніх можливостей для самооборони. Це окреме від України питання.
«Голос Америки»: Чи розглядає Білий дім Іран як глобальну, а чи не регіональну загрозу?
Джон Кірбі: Іран, безумовно, залишався регіональною загрозою протягом досить довгого часу, і це продовжується. Вони розпалюють нестабільність по всьому Близькому Сходу, продовжують підтримувати терористичні мережі, продовжують загрожувати судноплавству в Перській затоці та за її межами. І тепер вони безпосередньо впливають на війну у Європі. Отже, безумовно, вони поширили свою згубну дію далеко за межі регіону.
Голос Америки: Чи вважаєте ви їх зараз глобальною загрозою?
Джон Кірбі: Я не збираюся характеризувати їх так чи інакше, окрім того, що вони є зловмисним актором у регіоні, і зараз вони поширюють цей вплив за межі Близького Сходу. Інша частина цього, яка викликає занепокоєння, — і ми вже говорили про це, — полягає в тому, що вони натомість прагнуть російських можливостей. Якщо це станеться, то Іран отримає перевагу від російських технологій, що зробить його ще більшою загрозою для наших друзів та партнерів на Близькому Сході.
«Голос Америки»: Чи є новини про отруєння іранських школярок? Ви сказали, що причина невідома. Чи знаєте Ви більше подробиць зараз? ЮНІСЕФ запропонував Ірану свою допомогу. Чи готові США запропонувати те саме?
Джон Кірбі: Боюся, у нас немає додаткової інформації про ці отруєння. Вони викликають глибоке занепокоєння. Ми хочемо, щоб іранський уряд провів розслідування – вони кажуть, що мають намір це зробити. Ми хочемо, щоб це розслідування було ретельним, повним та прозорим як для іранського народу, так і для решти світу. Діти не повинні відчувати занепокоєння за свою безпеку, коли йдуть до школи. У них має бути можливість думати не про це, а про навчання.
