Восьмий місяць в Україні йде війна. Чи витримує наша економіка ті навантаження та виклики, що спричинені агресією Росії та як зараз виживає український бізнес — розповів в інтерв’ю ElitExpert завідувач кафедри Міжнародних економічних відносин ОНУ ім. І.І. Мечникова, доктор економічних наук, професор Сергій Якубовський.
СТАН ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Сьогодні уряд України, на мій погляд, в економічному плані почувається набагато краще, ніж рік тому. Це пов’язано в першу чергу з постійними вливаннями в нашу економіку по 3-4 млрд. доларів щомісяця. І важливо, що дві третини цих сум — це саме допомога, яку не потрібно віддавати.
Якщо розглянути економіку України та вплив війни на неї, то ситуація зараз краща, ніж могла б бути без війни. І це пов’язано з кількома факторами.
По-перше, ми отримуємо стабільну підтримку від міжнародних донорів та партнерів. Від нас сьогодні ніхто не потребує реформ, які не завжди були доречними чи ефективними. І загалом, гроші витрачаються зараз краще, ніж витрачались до війни, оскільки значна частина коштів іде саме на людей, насамперед на військовослужбовців, а не на держпрограми з великою часткою корупції. Тому нинішня ситуація в країні та в економіці не дозволяє існувати потужним лобі, як до війни, що були зацікавлені у відсутності будь-яких реформ, та працювали лише з розподілом бюджетних коштів між своїми, чого нині не відбувається.
Також можна констатувати, що сьогодні вплив на владу груп Коломойського, Ахметова та інших олігархів став значно меншим. Це пов’язано зі зміною перерозподілу витрат бюджетних коштів. Більшість грошей сьогодні йде на безпеку та оборону, де корупція значно нижча або практично відсутня. В регіонах адміністрації контролюються військовими, а не групами бізнесменів, як до війни, а вони мені здаються більш чесними та менш корумпованими.
ВЕЛИКИЙ БІЗНЕС
Великий бізнес України дуже постраждав через війну, що на мій погляд добре, бо значна частина тих підприємств, що зруйновані, були побудовані ще в минулому столітті за часів Радянського Союзу, та були технологічно застарілими і неефективними. Гадаю, що після нашої перемоги Україна зможе побудувати нову та сучасну економіку та промисловість. Адже до війни наші олігархи та фінансово-промислові групи не хотіли нічого змінювати, вони отримували з цих підприємств прибуток, державні дотації — тому їх усе влаштовувало. Вони не були зацікавлені ні в модернізації виробництв, ні у розвитку цих підприємств, які отримали свого часу безкоштовно.
Тому є надія, що саме завдяки військовим, у нас зміниться система управління держави та що країною керуватимуть ті, хто сьогодні її захищає, а не ті, хто вже понад 20 років сидить у Верховній Раді чи в уряді.
МАЛІ ТА СЕРЕДНІ ПІДПРИЄМЦІ
Дрібний та середній бізнес — це та частина економіки, яка постраждала найбільше. На мій погляд, в Одесі можна було дати можливість дрібному бізнесу в літній період працювати, оскільки від держави вони не отримали суттєвої підтримки, а фінансова подушка у ФОПів практично відсутня.
Держава могла б ті кошти, що сьогодні отримує у вигляді допомоги, розподілити між центром та регіонами, щоб таким чином підтримати підприємців на місцях, у вигляді грантів, конкурсів чи ще якось, але, на жаль, цього немає.
Окрім того, деякі міжнародні організації, що сьогодні допомагають нашій країні не завжди витрачають кошти ефективно та й взагалі вони достатньо закриті. Наприклад, ті організації, що займаються допомогою продуктами харчування та гарячими обідами — все доставляють із закордону. Однак ці ж продукти можна купити, запакувати або приготувати у нас, давши роботу нашому дрібному бізнесу та підтримавши нашу економіку.
Якщо підсумувати, то ми бачимо, що і Президент уже говорив про те, що вони знали про напад, що готувався з боку Росії, і міжнародні партнери мали багато такої інформації, тому напевно наша влада встигла підготуватись до війни і сьогодні наша країна фінансово досить стабільна. Звісно, доходи людей впали, ціни зросли, але держава виконує свої соціальні зобов’язання та немає колапсу системи.
РОБОТА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
Вважаю, що нещодавня відставка голови Національного банку України Кирила Шевченка може негативно вплинути на економіку країни. Нацбанк проводив досить правильну та стриману політику, була емісія гривні для підтримки соціальних виплат, але вона була обмежена, що стримувало інфляцію.
Окрім того, останні місяці тривала боротьба між Міністерством фінансів та Нацбанком. Національний банк виступав за те, щоб бюджет фінансували банки і люди через купівлю державних облігацій та розширення їх видів, оскільки це не тільки патріотично, а й економічно вигідно. Міністерство фінансів, у свою чергу, виступало за проведення емісії облігацій, з прибутковістю нижче за ринкову, розраховуючи таким чином наповнити частину бюджету. Але за результатами останнього аукціону Мінфіну державних облігацій було продано лише на мільярд гривень, при необхідних 50-60 млрд. грн. на місяць. Бо ні банки, ні громадяни ці облігації не купували, і Нацбанк змушений був їх викупити самостійно за рахунок емісії гривні, що призвело до зростання курсу долара та інфляції.
Національний банк хотів випустити і продавати свої облігації, щоб у конкуренції з Міністерством фінансів створити більш вигідні та ринкові умови для інвесторів, і дати їм можливість вибору. Такий підхід дозволив би стримувати емісію гривні та гіперінфляцію, яка є дуже небезпечною для економіки.
У результаті ми маємо зміну керівництва Нацбанку, оскільки Президент хоче призначити на цю посаду свою людину. Але для фінансової системи краще, щоб це був незалежний фахівець.
