Громадянин подав до ТЦК відповідну заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У свою чергу, ТЦК, у відповідь на вказану заяву листом повідомило, що ним 06.03.2024 вже пройдено ВЛК, за результатами якої він визнаний обмежено придатним, а заяви на отримання відстрочки ним не подано. В цей же день людині вручено повістку про відправлення до війська на 09.03.2024, розписавшись в якій він дав згоду на те, щоб його призвали на військову службу.
Фактично, ТЦК розцінило факт вручення чоловіку повістки на відправку, як здійснений факт його призову, заперечуючи можливість подати заяву на відстрочку, та відмовилося розглянути відповідну заяву.
Однак рішенням від 26.08.2024 по справі № 140/4960/24 суд визнав протиправною бездіяльність ТЦК, зазначивши наступне:
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що на час подання позову та на момент розгляду справи по суті, позивач є військовозобов`язаним, оскільки він не є призваним на військову службу.
Чинне законодавство не регламентує строк подання заяви про відстрочку.
Неподання такої заяви до проходження ним ВЛК та вручення йому повістки про направлення до війська 06.03.2024 до закінчення призову, та не набуття ним статусу військовослужбовця,
не позбавляють особу в межах мобілізаційної процедури на подання в подальшому такої заяви, за умови виникнення обставин, які надають йому таке право.
Суд також зазначає, що підпис особи в отриманні повістки свідчить про її отримання та ніяким чином не констатує згоду особи на те, що він дає згоду на призов її на військову службу.
Відтак, підсумовуючи наведене, суд прийшов до висновку, що отримавши таку заяву з додатками, ТЦК, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після її отримання, повинен був за наслідком її розгляду по суті прийняти відповідне рішення щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.
Щоб завжди бути в курсі найважливішого, читайте нас у Telegram
