Критика узгодженого з Києвом проєкту рішення Саміту миру, змусила організаторів цієї зустрічі до поступок. У Швейцарії відмовилися від документа, який міг мати украй небажані для України наслідки. У стислі строки його докорінно переглянули, виправивши ключові проблеми, і говорили у дружніх до Києва столицях.
Оновлений проєкт вийшов цілком прийнятним для України. Його автори назвали війну «російською агресією».
Що змінили у документі
Рішення саміту лишилося незмінним за форматом і структурою. Це – двосторінковий документ, який формально, як і раніше, присвячений лише трьом пунктам з української «формули миру»: це ядерна безпека, продовольча безпека і звільнення військовополонених.
Але реально найважливіші речі, а також ключові проблеми були заховані поза цими пунктами.
Оновлений проєкт виправляв більшість із них.
1) Російська агресія
Це виправлення не має юридичної ваги, але має символічне, політичне значення.
Звучить абсурдно, але у травневому проєкті рішення Саміту миру не було жодної згадки слова «агресія». А тим більше – констатації того, що йдеться не про війну двох країн, а про російську агресію, тобто міжнародний злочин, де Україна є жертвою.
Цей юридичний факт підтверджений багатьма міжнародними інституціями та рішенням Генасамблеї ООН, за яке у 2022 році проголосувала 141 держава. Однак, напевно, частину друзів України здивувало мовчання Саміту миру з цього приводу. Та й українські громадяни після публікації рішення саміту могли б лишитися не в захваті від того, що очевидні речі не називають своїми іменами. Тому в спільному комюніке слова «триваюча війна» замінили на «агресію Російської Федерації проти України». Цю заміну можна лише підтримати.
2) Територіальна цілісність та Статут ООН
Рішення саміту, запропоноване швейцарцями, створювало юридичне вікно для того, щоб за потреби включити відмову України від частини її території до умов «сталого миру з РФ». Це, звісно, не означає, що саміт планував змусити Україну відмовитися від Криму чи Донбасу; йдеться лише про створення потенційного шляху для цього на майбутнє. Але цю ідею треба було вбити у зародку – і новий проєкт це вирішив.
Формулювання про Статут ООН знову зробили безсумнівними. А на додаток – чітко прописали, що основою сталого миру буде лише «таке рішення, що буде засноване на принципі поваги до територіальної цілісності і суверенітету усіх держав».
Можна, звісно, чіплятися до слова «усіх держав», бажаючи Росії розпаду. Але одного дня у майбутньому він все одно може статися, просто це не буде частиною «мирної угоди». Натомість для нас важливо «забетонувати» ідею збереження міжнародно визнаних кордонів України. Це і сталося.
3) «Альтернативні формули миру»
Це ще одна, можливо, ключова проблема попереднього проєкту: він розмивав значення «формули миру Зеленського» і відкривав простір для міжнародного обговорення усіх альтернативних бачень миру. Наприклад, китайсько-бразильського, яке передбачає зупинку посилення ЗСУ та зупинку бойових дій (що означає збереження російської окупації як мінімум на тих територіях, які вона вже контролює).
Нове формулювання каже, що до уваги братимуть лише ті мирні пропозиції, які відповідають міжнародному праву (тобто безумовне повернення кордонів 1991 року, якщо лише їх не перегляне сама Україна) та Статуту ООН (зокрема, безумовне право України продовжувати відбивати російську агресію і звільняти окуповані території).
Це – цілком безпечне формулювання.
Понад те, минулий проєкт декларував, що цей саміт починає розробку нового «спільного» бачення мирного плану, що було утопією, зважаючи на наявність серед учасників саміту країн з російської або китайської орбіти. Тепер цю фразу викреслили.
4) Залучення Росії
В Україні багатьох збудили повідомлення про участь Росії у подальших мирних переговорах.
Треба дивитися правді у вічі – взагалі без комунікації з РФ обійтися не вийде. До прикладу, компенсація збитків, завданих війною, суто технічно є неможливою без російської участі. Однак деталі мають значення. За яких умов це долучення стає можливим? Якою є роль та статус держави-агресора, чи не ставлять її у рівні умови з жертвою? Чи висувають вимоги для прямого діалогу Києва з Москвою навіть тоді, коли РФ ще керуватимуть воєнні злочинці? Від відповідей на ці запитання залежить, чи є варіант прийнятним.
Попередній варіант рішення саміту цей фільтр не проходив.
Щоби Росія перетворилася з агресора на учасника мирних переговорів, їй достатньо було втілити розмиті «заходи зі зміцнення довіри» лише за трьома невоєнними тематиками саміту. І якби те рішення було схвалене, Зеленському було би непросто пояснити, чому ми висуваємо якісь додаткові умови залучення РФ.
У новому проєкті цей блок переписали з нуля.
Швейцарці погодилися взагалі не згадувати про Росію, натомість йдеться про «всі сторони» (нескладно припустити, що це стало проханням Києва у відповідь на суспільне обурення). Тепер там немає послабленої вимоги про «заходи зміцнення довіри», а натомість потрібні «конкретні дії». І головне – видалені згадки про «другий мирний саміт», які натякали на зобов’язання запросити Росію до участі у ньому.
Ці формулювання, на відміну від усіх попередніх пунктів, не є абсолютно безпечними для нас – однак вони є цілком робочими та задовільними.
5) Проблеми з трьома пунктами
Як вже йшлося, цей саміт буде присвячений лише трьом тематикам – ядерна безпека (питання ядерних погроз РФ та окупованої Запорізької АЕС), харчова безпека (тобто вільний експорт продукції з України) та обмін полоненими (разом з поверненням незаконно викрадених дітей та цивільних осіб).
Цей перелік обрали для того, щоби зібрати на перший саміт якомога більше держав – адже всі, принаймні на словах, виступають проти ядерної війни, за ядерну безпеку, за постачання продовольства на ринки світу та гуманітарні питання.
Але й ці пункти у попередньому драфті були прописані не ідеально – менш амбітно, ніж у мирному плані.
Одну з проблем в оновленому документі виправили – додали, що «напади на торговельні судна в портах і на всьому шляху прямування, а також на цивільні порти і цивільну портову інфраструктуру є неприйнятними», причому це стосується не лише зерновозів, а будь-яких цивільних суден (у тому числі контейнерних або тих, що експортують український метал тощо). Це важливо, зокрема, для того, щоби чітко задекларувати: продовження таких атак блокуватиме участь РФ у мирних ініціативах.
Також важливо, що з новими формулюваннями цей пункт синхронізується з українською «формулою миру».
А от у питанні ядерної безпеки амбітність формулювань лишилася нижчою: український план вимагає від Росії також деокупації та демілітаризації ЗАЕС, а от у швейцарському документі на це не зважилися.
Наслідки ухвалення
Загалом той документ, який підготовлений зараз, є цілком прийнятним і навіть дуже добрим для України. Є непринципові зауваження, але прибрані головні проблеми, і ключові положення прописані справді добре, відповідно до інтересів України.
Наразі проєкт ще не є фінальним: існує імовірність точкових змін 13-14 червня. Але джерела «ЄвроПравди» схиляються до того, що оновлена ідеологія рішення збережеться.
Звісно, потрібна реалістичність в оцінках.
Цей саміт не приведе до прориву, на чому наголошують усі учасники. Це довгий шлях, і зараз ми робимо лише один із перших кроків. Але критично важливо, щоби цей крок не був у хибному напрямку, не створював проблем. Попередній варіант рішення був саме таким; він не лише не давав помітних плюсів, а й генерував небезпеки; зараз ці проблеми вирішені.
Щоб завжди бути в курсі найважливішого, читайте нас у Telegram
