НАСА завершило розгортання на орбіті апарату ACSSS – невеликого супутника, прикріпленого до гігантського сонячного вітрила. Про це повідомляється на сайті американського аерокосмічного агентства.
ЩО ТАКЕ ACSSS?
Мова йде про проект Advanced Composite Solar Sail System (ACSSS) — тобто «удосконалена композитна сонячна вітрила».
У його основі лежить кубсат типу 12U (тобто що складається з 12 кубічних секцій, кожен довжиною по 10 см), розроблений компанією NanoAvionics. Самостійного наукового чи практичного завдання прилад не має — вчених цікавить насамперед те, як він функціонуватиме в дуеті з головним елементом конструкції — гігантським вітрилом.
ACSSS оснащена чотирма семиметровими «щоглами» (вони ж стріли), між якими розгорнеться саме вітрило. Щогли, виготовлені з гнучких полімерних та вуглецевих волокон, є телескопічними: у згорнутому стані, за заявою інженера НАСА Алана Роудса, семиметрові стріли можуть поміститися у вашій руці.
ЯК ПРАЦЮЄ СОНЯЧНИЙ ПАРУС?
Сонячні вітрила використовують тиск сонячного світла для руху: при нахилі до Сонця або від нього фотони відскакують від вітрила і таким чином штовхають його вперед.
Подібна технологія є альтернативою (але поки що здебільшого теоретичною) важким руховим установкам і, як сподіваються інженери, зможе стати основою для більш тривалих і менш витратних місій.
«Стріли, як правило, були або важкими та металевими, або виготовлялися з легкого композиту з громіздкою конструкцією – жоден з них не підходить для сучасних малих космічних апаратів, – сказав дослідник Кітс Вілкі із центру НАСА у місті Ленглі. — Сонячним вітрилам потрібні дуже великі, стійкі та легкі стріли, які можна компактно скласти. Стріли цього вітрила мають форму труби і можуть бути сплющені і згорнуті як рулетка до невеликих обсягів».
ЯКІ ПЛАНИ МІСІЇ?
Запуск відбувся ще у квітні. Ракета Electron приватної компанії Rocket Lab вирушила в космос із космодрому в Новій Зеландії: на її борту, крім ACSSS, також знаходився південнокорейський супутник NEONSAT-1.
Пізніше апарат було виведено на орбіту заввишки тисячу кілометрів, де й почалися перші перевірки перед розгортанням вітрила. Усі чотири «пелюстки» конструкції були успішно розгорнуті минулого тижня.
Протягом наступних кількох тижнів команда тестуватиме маневрені можливості вітрила в космосі та спробує зрозуміти, чи зможе забезпечити технологія достатню тягу для майбутніх космічних подорожей.
Зараз космічний «парусник» знаходиться на висоті, що приблизно вдвічі перевищує віддаленість від Землі орбіти МКС. Зверху вітрило виглядає як гігантський квадрат площею 80 квадратних метрів — тобто приблизно половина тенісного корту.
У НАСА повідомили, що, якщо підгадати потрібний час та умови освітлення, вітрило можна буде побачити із Землі.
Місія ACSSS є виключно демонстраційною, а її мета — зрозуміти, чи придатна технологія сонячних вітрил для інших більш масштабних проектів.
Якщо технологія доведе свою ефективність, то в майбутньому подібну конструкцію можна використовувати з вітрилами площею до 2 тисяч квадратних метрів, що приблизно дорівнює розміру половини футбольного поля.
«Сонце продовжуватиме горіти мільярди років, тому ми маємо безмежне джерело руху, — сказав Алан Роудс. — Замість того, щоб запускати величезні паливні баки для майбутніх місій, ми можемо створювати більші вітрила, які використовують уже наявне паливо».
Щоб завжди бути в курсі найважливішого, читайте нас у Telegram
