Elitexpert продовжує серію інтерв’ю з учасниками другого благодійного фестивалю-аукціону «Волонтерський оберіг». Сьогоднішня наша співрозмовниця — Ірина Кліменко, що представляє відомий міжнародний проект “Food for Life” в Одесі.
Ми поговорили з нею про важливість гуманітарної допомоги, вегетаріанство та культуру соціальної відповідальності бізнесу, а також про масштабну діяльність цього проекту та існуючі проблеми волонтерської сфери, й, звісно, про плани на майбутнє.
Як ви створили свій фонд і яка основна діяльність проекту «Їжа Життя Одеса»?
«Їжа життя» («Food for life») — це міжнародний рух, який надає гуманітарну допомогу у вигляді роздачі їжі в складних ситуаціях, як-от війни, але не тільки. Він працює по всьому світу, коли є потреба — у разі будь-яких надзвичайних ситуацій, землетрусів, повеней тощо, а коли ситуація покращується, то ці пункти закриваються.
Слід зазначити, що всі «Food for life» в різних країнах діють незалежно одна від одної. В Україні такі організації є у великих містах — Києві, Одесі, Дніпрі, Львові та звісно в прифронтових містах як Харків, Нікополь та Херсон.
Коли в лютому 2022 року почалася війна, ми з чоловіком спочатку не могли повірити, що таке можливе у наш час, і не були готові до цього. Але швидко зрозуміли, що потрібно діяти. Ми вирішили допомагати біженцям, які тікали від війни на сході України через Одесу, наприклад, з Мариуполя та інших східних міст. Вже 1 березня ми відкрили пункт роздачі гарячої їжі на Одеському залізничному вокзалі для людей, які чекали на евакуаційні потяги. І до речі, скажу, що до того моменту, ми займалися зовсім іншими справами: і я, і мій чоловік — дізайнери за професією.
Скільки людей вдалося накормити за цей час?
— Тоді ми починали з шістдесяти порцій — це був максимум, який вміщала наша каструля. У той час, крім нас, на вокзалі було ще кілька волонтерських спільнот, які також годували біженців. Але тепер, через два з половиною роки, ми залишилися у цій сфері практично одні.
А цікаво, до якої цифри ви дійшли зараз?
Вже у грудні 2022-го ми досягли обсягів у 500 порцій та зняли приміщення на Успенській, колишнього ресторану нічного клубу. Ми спеціально шукали приміщення, де будемо готувати, у центрі, оскільки це було зручно для логістики, адже всі наші точки роздачі також у центральній частині міста. Тепер ми стабільно, кожен день, роздаємо 500 порцій з понеділка по п’ятницю, у нас п’ять страв, вся їжа — вегетаріанська. Кожен день меню різне, складене на 5 днів.
Наша специфіка в тому, що ми роздаємо тільки свіжу їжу, тобто не залишаємо нічого на завтра. Все, що приготували, ми роздаємо в той же день. Вранці ми готуємо, і нам потрібно в обід це все роздати, адже ввечері це вже буде не актуально. У цьому плані в нас складна логістика, адже ми не можемо спочатку поїхати на одну точку, а потім на іншу. Нам потрібно одночасно приїхати на всі точки і почати роздачу їжі.
Кому і де ви зараз роздаєте їжу?
По перше, ми роздаємо їжу в гуманітарному штабі, який переїхав з Рішельєвської на Водопровідну. Там ми надаємо допомогу вимушеним переселенцям за довідками ВПО. Ще годуємо людей в точці біля 118 школи, там ми годуємо в принципі всіх. Також в нас є точка на Ольгівській, де ми роздаємо їжу в основному пенсіонерам.
А коли трапляються обстріли Одеси, ми також виїжджаємо на місця прильотів та організовуємо там пункти роздачі їжі. Годуємо пожежників, рятувальників, самих постраждалих. До речі, спочатку ніхто, крім нас, цим не займався.
Ви згадали, що їжа, яку ви пропонуєте, вегетаріанська. Чому так?
Основатель цього проекту «Їжа життя» — Свамі Шріла Прабґупада, який також заснував Міжнародне товариство свідомості Крішни. Згідно з його філософією, насильство породжує ще більше насильства, і, знаєте, більшість війн на Землі відбувається через те, що люди вбивають тварин.
Серед наших волонтерів в основному вегетаріанці, і навіть якщо нам пропонують гуманітарну допомогу з м’ясною продукцією, ми з нею не працюємо. Крім того, коли ми працюємо з овочами та крупами, то уникаємо ризику псування продуктів і отруєнь, що, як ви розумієте, дуже важливо для громадського харчування. Це також сприяє популяризації вегетаріанського харчування.
А як ви самі прийшли до вегетаріанства? Чи були ви завжди вегетаріанкою?
Ні, не завжди (сміється). Я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, і він вже був вегетаріанцем. Взагалі, мені було легко відмовитися від м’яса, і ось вже 15 років пройшло з того моменту… До того ж, хочу сказати, що особисто мені це допомогло вирішити багато проблем зі здоров’ям.
Яке у вас взагалі ставлення до якості їжі та її розподілу в нашому суспільстві?
Нас дуже турбує питання грамотного розподілу харчових ресурсів. Часто трапляється так, що фермери просто викидають продукти. Наприклад, я стикаюся з ситуацією, коли вирощені дині не встигають дійти до точки продажу і перезрівають — тому їх просто викидають, адже вони вже нікому не потрібні. Такі речі відбуваються всюди, і нам з проектом «Їжа життя» хочеться якось вплинути на цей розподіл. Ми намагаємося співпрацювати з підприємцями-аграріями, кажемо їм: якщо у вас залишилися якісь продукти, термін придатності яких підходить до кінця, або ж залишки фруктів і овочів, які ви не можете реалізувати і плануєте викинути, то подумайте, що ви можете ними нагодувати тисячі людей через такі організації, як наша.
А які ще напрямки вашої роботи?
Нам цікаво розвивати такий напрямок, як благодійні корпоративи. Ми вже провели кілька таких заходів. Це коли компанії приходять до нас, ми разом щось готуємо, а потім виїжджаємо і роздаємо їжу. Вони бачать, кому вона призначена, як влаштований весь цей процес. У таких волонтерських корпоративах ми формуємо культуру соціальної відповідальності бізнесу. До війни такої культури у нас практично не було, а це дуже важливо — коли компанія дбає не лише про прибуток, а й про якусь гуманітарну ініціативу, будь то допомога людям, дітям чи тваринам.
Хочеться формувати цю культуру зі сторони бізнесу, і щоб така допомога була на постійній основі. Наприклад, щомісяця виділяти 500 доларів якомусь гуманітарному проекту, щоб волонтери знали, що, наприклад, у них є за ці гроші можливість платити за електрику, а інші кошти витрачати на щось інше. Ми дуже хочемо, щоб така ситуація була систематичною замість одноразових донатів. Тому що просто на донатах жодна благодійна організація не зможе довго протриматись.
Яка кількість волонтерів у вашій команді і як ви їх залучаєте?
У нас близько 120 волонтерів, не всі з них активні, але наш кістяк, на якому тримається проект, — це близько двадцяти волонтерів, які стабільно виконують свої обов’язки. Плюс у нас є програма, ми приймаємо іноземних волонтерів. Літом, у пору відпусток, було багато людей, які допомагають на кухні і їдуть на роздачу їжі. Це волонтери, в основному, з Англії, Німеччини, Австрії і дуже багато американців.
І на останок, як ви бачите майбутнє вашого проекту?
Ми сподіваємося, що з часом зможемо розширити наші програми, залучити більше людей і ресурсів. Дуже важливо, щоб гуманітарна допомога стала більш системною і сталою. А що стосується не волонтерських справ — то можливо, відновимо власний харчовий заклад з вегетаріанською їжею.
Спілкувалася Олена Овчиннікова
Дякуємо, що ви з нами! Монобанка для підтримки редакції ЕlitЕxpert.
