Ірина Ліонеліївна Головатюк-Юзефпольска, яка вже чверть століття очолює одеський пологовий будинок №1, особливого представлення не потребує. Через її руки в буквальному сенсі пройшли десятки тисяч новонароджених одеситів, вона користується повагою і шаною, та й нагородами від держави щедро відмічена.
ElitExpert зустрівся із Заслуженим лікарем України, щоб вручити їй почесну грамоту Благодійного фестивалю “Волонтерський оберіг” за її постійну і планомірну підтримку медичних ініціатив, допомогу нашим захисникам, переселенцям і вклад у психологічну реабілітацію жінок і дітей.
Розмова вийшла довгою і змістовною — обговорили ті проблеми, з якими стикається пологовий будинок в умовах війни, важливість психологічної підтримки, і як сучасні технології та медичні досягнення допомагають рятувати життя новонароджених.
Для початку розкажіть про свій колектив і ваше ставлення до професії…
У нас працює дуже злагоджений колектив, ми разом вже давно. Я очолюю його вже 24 роки, і вся моя праця та покликання – це моя душа і серце. До речі, я лікар у другому поколінні: мій тато був дитячим хірургом, а тепер і моя донька лікар.
Для мене лікарська гідність і честь – не порожні слова. Тому я завжди кажу своїм співробітникам бути делікатними й терпимими, навіть до тих, хто приходить і поводиться якось некоректно чи дивно. Ми всі повинні простягати руку допомоги та бути поруч з тими, хто сьогодні потребує нашої підтримки.
А як справи з забезпеченням медикаментами та взагалі умовами для породіль у такий складний час?
Абсолютно всі медикаменти, які необхідні для повноцінного проведення пологів, у нас є. Якщо, не дай Боже, виникають якісь ускладнення, або потрібно зробити операцію, або реанімувати дитину – все у нас є в наявності.
Ми не звертаємося до пацієнтів з проханнями принести щось. Єдине, що вони можуть з собою взяти – це засоби гігієни або свої особисті ліки, які вони приймають. Всім іншим, що стосується протоколу та оснащення — ми забезпечені.
Приймаємо всіх, робимо всі необхідні аналізи й обстеження абсолютно безплатно, повністю виконуємо вимоги держави за пакетом послуг. Наприклад, за останні пів року у нас народили дітей понад 80 жінок, які є переселенками. Деякі з них навіть не мають нормальних умов для життя тут, в Одесі, оскільки вони терміново переїжджали, рятуючись від війни. А ми, своєю чергою, розуміємо, що необхідно людині, і самі зв’язуємося із соціальними службами. В нас проводиться на постійній основі благодійна акція “Серце матері”, в рамках якої ми просимо наших пацієнток, у яких діти вже підросли, приносити речі для новонароджених. Так ми передаємо ці речі жінкам, яким іноді навіть нема в чому забрати дитину додому після виписки.
Як недавні обстріли лікарні “Охматдит” в Києві вплинули на роботу вашого пологового будинку в Одесі? Не злякали ваших пацієнтів?
Звичайно, такі екстремальні ситуації не можуть не турбувати нас. Але в нас є сертифіковане укриття, де безпечно та комфортно. Буває так, що у багатьох жінок через вибухи та тривоги виникають панічні атаки. Вагітним особливо важко, адже вони хвилюються і за своїх майбутніх дітей, і за себе. Для цього в нас є психологи, які підтримують жінок, ми також призначаємо необхідні препарати, щоб допомогти їм справитися з панічними атаками.
Взагалі, за ці 2,5 роки війни ми стабільно працюємо в таких умовах і намагаємось максимально допомагати нашим жінкам, попри всі складнощі воєнного часу.
Ваш пологовий будинок підтримує Збройні сили України та сім’ї захисників в умовах війни?
Звичайно. Ми часто збираємо допомогу для наших захисників і купуємо необхідні речі за їхніми проханнями. Це наша особиста ініціатива, і ми її не афішуємо. Я вважаю, що кожна людина сьогодні повинна жити з розумінням, що ми знаходимося в умовах війни, і ця війна повинна закінчитися нашою перемогою. Кожен повинен зробити свій внесок, не тільки на фронті, але й в тилу.
Також ми відкриваємо свої серця тим майбутнім батькам, які приїжджають з передової на якийсь тиждень, щоб побути поруч зі своїми половинками під час пологів. Ми даємо можливість їм побути разом в палаті, щоб в них було більше позитивного, світлого, надії на майбутнє. Наші воїни повинні розуміти, заради кого вони там знаходяться, надихатись, перебуваючи поруч зі своїми новонародженими малюками.
До речі, хочу додати, що зараз природа намагається заповнити наші втрати на фронті. У нас зараз більше народжується двійнят, нещодавно була навіть трійня.
А скільки у вас лікарів пішло на фронт?
Пішло чотири наших співробітники. Це, до речі, не тільки лікарі, наприклад, і наш охоронець теж пішов добровольцем. Звичайно, ми всі переживаємо за них, адже вони вже 2,5 роки там. Наприклад, професор Світлана Галич постійно на передовій, і ми завжди посилаємо їй промені тепла і стараємося щось передати по можливості.
У багатьох наших співробітників родичі, діти та чоловіки на фронті. На жаль, є серед них і загиблі, і ми допомагаємо таким родинам, які зіткнулися з таким горем. Ще додам, що деякі наші співробітники, в основному молоді мами з маленькими дітьми, на початку війни виїхали з України заради безпеки своїх дітей, і я їх теж розумію.
А як пологовий будинок в цілому справляється з викликами в умовах війни?
Останнім часом в Україні медицина стала дуже сучасною, не гіршою, ніж за кордоном. До речі, хтось досі по-старому думає інакше, але ті, хто виїхав, можуть порівняти. Багато з них приїжджають сюди, консультуються у нас і розповідають, що, наприклад, за кордоном, щоб потрапити до гінеколога, потрібно чекати три місяці, а у нас можна отримати консультацію одразу.
Крім того, ми ведемо онлайн-консультації для вагітних. Наші лікарі в будь-який час дня і ночі готові допомогти. Наш пологовий будинок оснащений усім необхідним медичним обладнанням і медикаментами за протоколом.
Ми рятуємо життя дітей вагою від 700-800 грам при народженні. Головне в такій ситуації – одразу надати реанімаційну допомогу і почати лікування. Іноді воно коштує більше ніж 100 тисяч гривень, і це все коштом наших коштів і медикаментів. Пацієнти нічого не витрачають.
У нас є і другий етап — виходжування. Ми залишаємо маленьких дітей тут на кілька тижнів або місяць, поки їх стан повністю не нормалізується.
Зрозуміло, що до війни у вас не було бомбосховища. Які заходи вам довелося вжити, щоб убезпечити своїх співробітників і пацієнток?
Це дуже цікаве питання. Ви пам’ятаєте, як почалася війна – в перший же день бомбили Одесу. Я вранці прийшла на роботу і зрозуміла, що нам необхідно зробити все, щоб жінки з новонародженими дітьми і вагітні знаходилися в безпечному місці. Ми тут же прийняли рішення використовувати наш глибокий, у три метри, підвал. Дуже швидко, протягом одного дня, ми все організували.
В кожному приміщенні там є кондиціонер, вода, запас їжі і все необхідне, а зараз буде і припливно-витяжна вентиляція. Для дітей там підготовлені спеціальні переносні люльки. Коли звучить тривога, всі спускаються туди разом з персоналом. У підвалі є реанімація для дітей, окремий пологовий зал, операційна – все, що потрібно для приймання пологів і проведення операцій.
Одного разу нам навіть довелося там провести екстрену операцію, тому що повітряна тривога була дуже тривалою. У підвалі є все необхідне обладнання, щоб він функціонував як міні пологовий будинок. Ми вже прийняли там багато пологів, і все обладнання там саме таке ж, як у пологовому відділенні на другому поверсі. Крім того, ми сертифікували наше укриття, і тепер ми офіційно пологовий будинок з укриттям.
А що щодо відключень світла?
Наш пологовий забезпечений двома генераторами. При відключенні електрики автоматично запускається генератор, і світло відсутнє 10-30 секунд. Заправку генераторів здійснює міська влада, ми не купуємо паливо.
Ще в пологовому є дві котельні: на газу та рідкому паливі. У нас є запас 30 тонн води, що зберігається у величезних цистернах, які знаходяться в приміщенні, де нічого не замерзає. При відсутності води з центрального водопроводу ми можемо подавати воду з цих резервуарів, так що жінки цього не відчувають. Також в нас діє інфекційний контроль. Наш епідеміолог стежить за чистотою і безпекою у закладі, щоб підтримувати високий рівень санітарії та гігієни.
Ще одне непросте питання: у зв’язку з такими нервовими напруженнями та війною, чи стало більше пологів із патологіями?
Скажу, що наша молодь досить хвороблива, і багато хвороб зараз дійсно помолодшали. Чи стало патологій більше? Стрес загострює хронічні захворювання, і у вагітних, безумовно, виникають проблеми. Отже, патології зустрічаються, і їх сьогодні, на жаль, досить багато. Крім того, частіше перериваються вагітності малого терміну, є завмерлі вагітності. Чи пов’язано це з емоціями? Напевно, так. Стрес порушує сам процес зачаття. Плодове яйце може сформуватися не до кінця зрілим, яйцеклітина може бути не зовсім зрілою, що не дозволяє вагітності розвиватися далі 8-10 тижнів. Такі випадки приносять нам прикрощі. Хай їх не так багато, але все ж більше, ніж було раніше.
Чому я питаю про це? Тому що ми зараз багато пишемо як українська нація і фізично, і ментально страждає через війну. На жаль, всі розуміють, що після війни цих проблем буде ще більше А це, звичайно, позначиться на дітях. Важливо розуміти, що робити в такій ситуації…
Мені дуже подобається проєкт ментального здоров’я першої леді Олени Зеленської «Ти як?». Це психологічний проєкт, і всі наші лікарі пройшли тренінги, щоб працювати як психологи. Ми навчалися розуміти ситуацію, виявляти порушення психіки у жінок і реально впливати на це. У нас офіційно працюють три медичні психологи, але всі інші співробітники мимоволі також стали психологами, тому що змушені були набути цих навичок.
Над цією програмою працювало багато фахівців, які розуміють, що потрібно вчасно підхопити складну ситуацію, щоб надалі в українців не було катастрофічної ситуації з ментальним здоров’ям. Ми активно популяризуємо цю програму: у нас у кожному відділенні, у жіночій консультації є банери та плакати, які пояснюють, куди звертатися і як себе вести. «Ти як?» – це дуже правильна, своєчасна і продумана ініціатива.
Вік жінок, які народжують вперше, якось змінився останніми роками? Чи стали жінки народжувати пізніше?
Якраз зараз у нас вперше народжує жінка, якій 42 роки. Вона народжує самостійно, і все проходить добре. Кілька днів тому у нас народжувала 41-річна. Тут все дуже індивідуально — є у нас і зовсім юні роділлі. Але загалом, вік породіль змістився в бік більш пізнього зачаття і народження дитини – через кар’єру, житлові питання, особисті моменти. Взагалі, зараз наша медицина на такому рівні, що якщо ти здатний виносити дитину, то здатний її народити в будь-якому віці.
На завершення нашого інтерв’ю, що б ви хотіли побажати тим жінкам, які сьогодні думають: народити дитину чи ні?
Ви знаєте, бажання народити дитину приходить зсередини, кожна жінка відчуває це інтуїтивно. Це як енергія, яка приходить до тебе, ніби якась душа тебе про це просить. Я вірю в те, що діти обирають матерів, душі обирають матерів. Тобто, якась душа вже попросила тебе, і ти маєш прийняти це.
Звичайно, сьогодні важка ситуація, але є прислів’я: “Бог дав дитину, Бог дасть і на дитину”. Це така приказка, яку ще наші бабусі говорили. Не потрібно хвилюватися. Дитячі душі шукають своїх матерів, і важливо, щоб більше дітей хотіли народитися в нашій країні.
Дуже важливо любити дітей і виховувати їх заради любові, а не заради грошей. Діти роблять нас сучасними та прогресивними, навчають багатьом речам, які ми, дорослі, вже забули. Вони нагадують нам про те, що важливо пам’ятати. Кажуть, що діти сьогодні – це діти нового часу, і вони вже навчають нас. Будь-яка дитина може, наприклад, зорієнтуватися з комп’ютером, з будь-якими гаджетами швидше, ніж ми, дорослі.
Діти роблять нас кращими. Дитина завжди хоче бачити свою маму красивою і пишатися нею. Кожна мама повинна розуміти, що для своєї дитини вона має бути найкращою у повному розумінні цього слова. Діти стимулюють нас. Ми приходимо в цей світ, щоб продовжитися у своїх дітях, і кожна жінка має це реалізувати.
Спілкувалась Олена Овчиннікова
