Питання вивезення зерна з українських портів вирішувалось на найвищому світовому рівні за участю Організації Об’єднаних Націй: сьогодні «зерновий коридор» повноцінно запрацював, і перше судно з Одеси вже дісталося Туреччини. Але питання щодо нюансів переговорів і деталей угоди, що не афішуються, залишилися відкритими.
Про те, наскільки критичним є питання вивезення зерна для України, ми поговорили з головою Одеської міської організації «Батьківщина», доктором технічних наук та професором Михайлом Поживановим.
«До того, як було досягнуто згоди про розблокування морських портів на півдні країни, зерно вивозилося і продовжує експортуватися автомобільним транспортом через наші західні кордони, а також через річковий порт на Дунаї. При цьому доставка зерна до Одеського порту з північних і центральних областей за відстанню та витратами на транспортування приблизно дорівнює доставці його на західний кордон України», — зазначив Михайло Поживанов.
На його думку, залишаються питання і щодо приналежності зерна, що вивозиться:
«Насамперед ми так і не знаємо, за якою ціною і чиє зерно вивозиться судами – державне чи приватне, українських аграріїв чи іноземних компаній. Адже якщо це зерно державне, і країні критично важливо його зараз продати – це одне. А якщо це зерно приватне і навіть не українських компаній, а іноземних зернотрейдерів, то чому держава вирішує їхні проблеми, йдучи на переговори з Росією? У нас війна, і головне питання для країни – не вивіз зерна, а визволення України.
Ця ініціатива, на мою думку, змінила весь концепт війни. У нас щодня бомбардують міста, вбивають українців, мільйони людей виїхали за кордон чи залишили свої будинки, а влада йде на переговори з ворогом щодо вивезення зерна. Вважаю, що влада має відкрито пояснити свої дії українцям – заради чого ці переговори, чиє це зерно, скільки на цьому заробить держава та наскільки ці кошти є критичними для бюджету.
Навіть якщо держава заробить на цьому кілька мільярдів доларів, скільки ми втратимо? Щоденні ракетні обстріли міст та їх руйнування обчислюються такими чи навіть більшими сумами. А втрачені людські життя не заповнити…».
Крім того, політик зазначає і дивну позицію закордонних партнерів у цій ситуації:
«Якщо це частина якогось хитрого плану щодо Росії, то всі питання знімаються. Але поки що я цього не бачу: навпаки, ми спостерігаємо, що після Стамбульських переговорів із РФ навіть зняли деякі санкції.
Плюс представники ООН, які лобіювали цей процес, так і не заявили нічого виразного про кінцевих бенефіціарів і власників зерна, що вивозиться. Якщо ООН так переймається продовольчою стабільністю у світі, то чому вони самі не викупили це зерно в України? У підсумку ми зараз не знаємо не тільки, хто його продає, а й хто наше зерно купує. А зацікавленість та активна роль Туреччини у переговорному процесі пояснюється просто – більшу частину українського зерна завжди викуповували саме турки, бо їх переробка дуже залежить від нашого зерна. Але знову ж таки ми говоримо про інтереси іншої держави, а не своєї», — підкреслив політик, наголошуючи, що процес переговорів був абсолютно непрозорим і залишив більше питань, ніж відповідей.
До речі, сьогодні з портів Одещини вийшов караван із кукурудзою – 57 тис. тонн. Але пішов він не в голодну Африку, а до Ірландії, Британії та Туреччини. Таким чином, питань стає лише більше.
