Питання «коли в Росії закінчаться ракети» обговорюється багатьма експертами та політиками із самого початку війни. Після нещодавніх обстрілів українським міст воно знову актуальне.
Військово-політичний оглядач групи «Інформаційний опір», одесит Олександр Коваленко надав свої коментарі стосовно цього питання.
Для початку ми маємо зрозуміти, що поняття закінчуються одночасно доречно і недоречно, ось такий парадокс. І щоб зрозуміти цей парадокс, слід розрізняти два типи ракетного озброєння РФ, а саме, відновлюване і не відновлюване.
Відновлюване – це ракетне озброєння, яке Росія може виготовляти, але в неї з цим виникають певні проблеми. Зокрема через відсутність іноземних комплектуючих. Так, наприклад, Росія взагалі не може зараз виготовляти ракети Х-47М «Кинжал», оскільки в їхньому складі понад 130 іноземних комплектуючих. Здебільшого – електроніка.
Що цікаво, більшу частину цих комплектуючих Росії постачав світовий лідер інтегральних мікросхем із США – Analog Device. Без американських мікросхем виробництво «Кинджалів» у Росії неможливе.
У свою чергу, РФ може виробляти КР «Калібр», Х-101 та Х-59, але вони також у своєму складі мають значну кількість іноземних комплектуючих, особливо мікросхем. В умовах санкцій виробники ракет розраховували у перші місяці війни на свої запаси, але запаси стали вичерпуватися і тепер єдина надія – контрабанда.
Контрабандні поставки рідкісні та не забезпечують виробництво необхідною кількістю запчастин та мікросхем. Згідно з наявною інформацією, сполучною ланкою в цій контрабанді є Таджикистан.
Тобто Росія може виробляти вищезгадані ракети, але з паузами у виробництві та штучно. В умовах повномасштабної війни їм потрібно таких типів ракет до десятка на добу, але реальний виробничий потенціал – 1-2 ракети на тиждень, за умови наявності усіх необхідних складових.
Тому обстрілювати Україну Росія зараз може не сотнею ракет щодня і по 2-3 тисячі за місяць, а кількома десятками — приблизно раз на 2-3 місяці. Відчуйте різницю і в цьому суть. У Росії закінчився потенціал безмежного застосування широкої номенклатури ракетного озброєння, і вона відчуває найгостріший дефіцит.
Друга сторона – це невідновлюване ракетне озброєння, яке дісталося Росії у спадок від СРСР і яке вона не здатна виготовляти. Це, наприклад, ракети Х-22. Росія може зараз лише знімати їх із зберігання, відновлювати та залежно від придатності до застосування відправляти на аеродроми. Технічно та технологічно росіяни не можуть відновити виробничі лінії цих ракет.
Тобто це саме та ракетна зброя, яка справді повноцінно закінчується і в якийсь момент їх не стане взагалі.
