Астрономи виявили найбільший струмінь від чорної діри, який коли-небудь фіксували в ранньому Всесвіті. Він має протяжність 200 тисяч світлових років, що вдвічі більше за ширину нашої галактики – Чумацького шляху. Про це йдеться в дослідженні, яке опублікували в The Astrophysical Journal Letters.
Джерелом струменю є квазар – активне ядро галактики, яке випромінює багато світла. Цей центр системи зір та матерії утворюється, коли надмасивні чорні діри оточені великою кількістю газу та пилу, яких вони можуть поглинати.
Цей матеріал створює навколо чорної діри сплющену закручену хмару, яку називають акреційним диском. Величезна маса об’єкта викликає припливні сили та величезне тертя в диску – завдяки перегріванню вони змушують його яскраво світитися.
Однак не весь матеріал акреційного диска «падає» в центральну частину чорної діри – деякі частинки завдяки потужним магнітним полям рухаються до полюсів. Відтак частина пилу та газу прискорюється майже до швидкості світла і вилітає з обох полюсів у вигляді струменів.
Їх вважають звичайним явищем у локальному Всесвіті, де астрономи спостерігають за струменями за допомогою радіотелескопів. Однак досі їх не фіксували в ранньому Всесвіті – періоді існування космосу, коли його вік був менше ніж 10% від нинішнього.
Під час спостереження вчені виявили, що найбільший радіострумінь походить з відносно малої чорної діри J1601+3102. Науковці вважали, що однією з обов’язкових умов для утворення квазарів є велика маса.
«Цікаво, що квазар, який живить цей масивний радіострумінь, не має екстремальної маси чорної діри, порівняно з іншими квазарами. Здається, це вказує на те, що для створення таких потужних струменів у ранньому Всесвіті необов’язково потрібна надзвичайно масивна чорна діра або швидка акреція», – вважає провідна авторка дослідження Аннік Глоудеманс з Національної науково-дослідної лабораторії оптичної інфрачервоної астрономії в США.
Раніше вчені не виявляли радіоструменів у ранньому Всесвіті через затемнений космічний мікрохвильовий фон, що залишився після Великого вибуху.
«Тільки тому, що цей об’єкт настільки надзвичайний, ми можемо спостерігати за ним із Землі, навіть якщо він дуже далеко», – пояснила Аннік Глоудеманс.
За підрахунками вчених, квазар, що живить струмінь, утворився протягом перших 1,2 мільярда років Всесвіту. Це складає 8% від його поточного віку.
Дякуємо, що ви з нами! Монобанка для підтримки редакції ЕlitЕxpert.
