Незалежне казахське видання «Республіка» випустило серію репортажів, присвячених правдивій історії війни в Україні. Цей погляд «з-за кордону» на події здався нам цікавим, тому «ElitExpert» вирішив познайомити з цими публікаціями наших читачів.
Затока, Лебедівка, Сергіївка, Санжейка – ці невеликі курортні селища, які розташовані біля Одеси на чорноморському узбережжі, до 2022 року були популярним напрямом внутрішнього туризму. М’який одеський клімат, тепле море та кілометри піщаних пляжів десятиліттями приваблюють туристів з усієї країни та з-за кордону.
Для власників житла в цих селищах подібна ситуація стала справжнім золотим дном – згідно з даними статистики, рік у рік у Затоці та околицях відпочивають до мільйона людей. Тому у «високий сезон» там здається все — горища, кімнатки в сараях, навіть хатини, що покосилися, з бабусями-господарками на додачу. Втім, це про бюджетний варіант. Для туристів позаможніше за останні 10-15 років на узбережжі з’явилися сучасні багатоповерхові готелі, вілли, бази відпочинку та приватні санаторії.
У масовій свідомості ці місця в українців завжди асоціювалися лише з літнім відпочинком – приблизно як узбережжя озера Алаколь чи береги Каспію в Казахстані, тому для всієї країни стало шоком, коли назви курортних селищ почали фігурувати у зведенні бойових дій. З початку війни все узбережжя Одеської області постійно прострілюється Росією і там, де роками звучав дитячий сміх, тепер майже щодня прилітають ракети.
Страшна ніч
У звичайнісінькій радянській панельній дев’ятиповерхівці, які повсюдно можна зустріти і в Казахстані, увечері в четвер, 30 червня, люди лягали спати, укладали дітей, бажали їм на добраніч, клали їм під голову подушки. За триста метрів від них уже спали і постояльці бази відпочинку «Годжі», розташованої просто на березі моря.
Прокинутися змогли не всі. Глибокої ночі, на початку третьої ранку, три літаки Повітряних сил Росії ТУ-22МЗ, перебуваючи в повітряному просторі Криму, випустили три ракети Х-22 по одеським узбережжям.
Перша з цих ракет потрапила в дев’ятиповерхівку зі сплячими людьми. Ракета вразила цокольний поверх та вбила всіх мешканців третього під’їзду з першого до п’ятого поверху. Зі 106 квартир у будинку було зруйновано або пошкоджено 105. Потім пожежа з житлового будинку перекинулася на прибудований магазин, який також вигорів вщент.
Дві інші ракети з різницею кілька хвилин вразили базу відпочинку, вбивши її постояльців. У всіх інших будинках в радіусі до двох кілометрів від місця ударів нищівною вибуховою хвилею вибило шибки.
Відео наслідків авіаударів по Сергіївці було опубліковано на сайті «Радіо Свобода. Україна».
***
Коли російська ракета потрапила до сусідньої бази відпочинку, в одному із номерів спала родина: Андрій та Надія Рудницькі. Їхній 11-річний син Діма зі своїм приятелем перебував в іншому номері.
Андрій працював адміністратором цієї бази відпочинку та привіз туди свою родину за день до трагедії.
«Коли пролунав перший вибух, ми з дружиною побігли шукати сина. Вони з другом спали в іншому номері, на другому поверсі. Ми схопили дітей і побігли до виходу, довкола падали уламки. А коли ми спускалися сходами, вже було видно двері на вулицю, пролунав новий вибух – це прилетіла ще одна ракета. Я знепритомнів, а коли прийшов до тями, побачив, що мою дружину придавило бетонною плитою. Вона вже не дихала. Сина під уламками видно не було. Я кликав його, але той не відповідав, і я зрозумів – моєї родини більше нема».
Тіло учня сьомого класу академічного ліцею м. Білгород-Дністровського Дмитра Рудницького та його мами Надії рятувальники дістали з-під завалів лише через кілька годин.
Сам Андрій отримав тяжкі поранення та з роздробленими кістками кілька місяців пролежав у лікарні.
***
Ще одним загиблим на базі відпочинку виявився відомий в Одесі дитячий футбольний тренер Олександр Шишков, який приїхав до Сергіївки для тренувань своєї команди «Атлетик».
Наставник та функціонер багато зробив для футболу Одеської області, а останні п’ять років вихованці ФК «Атлетик» щоліта проводили кілька тижнів у Сергіївці. Діти посилено тренувалися та брали участь у турнірах, ходили на море та веселилися вечорами.
Вже 2 липня там мав відбутися черговий турнір з дитячого футболу, тож Олександр приїхав на день раніше за своїх підопічних, щоб вирішити організаційні питання.
«Можна назвати справжнім дивом, що на дітей чекали на базі вдень 1 липня, а не 30 червня, як планувалося спочатку, — розповідають колеги загиблого тренера. — Уявляєте, що було, якби в момент прильоту ракети там були десятки маленьких дітей?».
«Шість років ви прищеплювали нашим дітям любов до футболу, людські цінності, честь, повагу, людяність, порядність. Завдяки вам, Олександре Шишкову, мій син грав і полюбив футбол, ви створили нашу велику футбольну родину. Неможливо передати біль втрати», – написала мати одного з вихованців Олександра Світлана на сторінці загиблого тренера.
Він був одружений, без батька залишилося двоє малолітніх дітей.
***
Компанія студентів, в якій була 19-річна одеситка Вікторія, приїхала на узбережжя відпочити та відзначити завершення навчального року. Друзі винайняли квартиру за оголошенням на три доби – на першому поверсі злощасного будинку в Сергіївці. До моря рукою подати, а ціна на порядок нижча, ніж на базах відпочинку.
При цьому дівчина розповідає, що вони спеціально їхали у безпечне місце — подалі від міст із військовими частинами та військовими об’єктами.
Коли до будинку потрапила ракета, молодь не спала. Із семи осіб п’ятеро були тяжко поранені та потрапили до лікарні. На щастя, ніхто не загинув.
Їхнім сусідам по поверху пощастило менше. Сім’я із чотирьох людей мирно спала, коли ракета потрапила до будинку. Батьки загинули миттєво, у своїх ліжках, діти – два брати, були тяжко поранені, але таки змогли вижити.
Особливо тяжко постраждав молодший брат, 8-річний Яша: серйозне пошкодження головного мозку, порушення мозкового кровотоку, кома… Кисневе голодування спровокувало інсульт. Як наслідок – Якову паралізувало ліву частину тіла. Його життя рятували спочатку в Одесі, потім у Львові, зараз – перевезли до Австрії.
Старша дитина, 13-річний Володя отямився лише на четверту добу. Йому довго не наважувалися сказати про смерть батьків, тому найбільшою втратою для нього в перші дні була загибель домашнього улюбленця — кішки. Бачачи, як дитина вбивається через кішку, у лікарів не вистачило мужності сказати йому про смерть найближчих людей.
Загалом у той день загинули 22 особи, дорослих та дітей, поранено було близько сорока, у тому числі вагітна дівчина та піврічне немовля.
***
Втім, лише Сергіївкою ракети не обмежилися. Серйозно страждають і сусідні курортні селища, зокрема Затока, на території якої знаходиться залізничний та автомобільний міст, прокладений над морем.
Цей міст має важливе інфраструктурне значення для поєднання Одеси з півднем області, тому з перших днів війни російські снаряди намагаються його зруйнувати. Проте більшість ракет потрапляє не за призначенням, а до житлових будинків та баз відпочинку, вбиваючи мирних жителів.
На відео нижче наслідки одного з ударів по Затоці.
Маленькій дівчинці Саші було лише п’ять років. Вона любила, малювати, співати, ще недавно любила танцювати та ходити на гімнастику. Їй п’ять років – і лише одна ніжка.
Дівчинка разом із батьками приїхала погостювати до дідуся до Затоки. Сім’я хотіла відволіктися від постійних сирен і трохи відпочити. Але за кілька хвилин після того, як вони приїхали, до сусідньої будівлі потрапила ракета.
«Я ГРАЛА НА ВУЛИЦІ, БІГАЛА, А БІЛЬШЕ НІЧОГО НЕ ПАМ’ЯТАЮ, – ЗГАДУЄ САМА САША.
Дівчинку разом з мамою придавило уламками будівлі. Мати отримала численні уламкові травми і частково втратила слух, а за життя її доньки лікарі боролися кілька тижнів.
У результаті дитині довелося ампутувати ногу.
Тепер на дівчинку чекає важкий і тривалий процес реабілітації – зокрема, через те, що дівчинка росте, необхідно щороку міняти їй протез.
Зараз, коли її однолітки мріють про нові іграшки, шестирічна Саша мріє зовсім про інше: «Я хочу якнайшвидше поставити протезик, бігати і знову піти на гімнастику».
Військові злочини
На думку експертів, причиною масової загибелі людей на одеському узбережжі є те, що Росія використовує радянські протикорабельні ракети Х-22, важкі та дуже руйнівні, але при цьому абсолютно неточні — з можливим відхиленням від цілі до півкілометра. Тому саме від застосування такого типу ракет найбільше страждають житлові об’єкти – будинки, садочки, парки.
Ось що говорить про це Донателла Ровера, старший кризовий радник міжнародної правозахисної організації Amnesty International:
«Ця потужна зброя невибіркова, вона розроблена для знищення військових кораблів, авіаносців, і стріляти з неї житловими районами вкрай безрозсудно. Ця атака — ще один приклад повної зневаги російських військових до громадянського населення України, що знову спричиняє смерті та руйнування. Усі, хто несе відповідальність за подібні військові злочини, мають відповісти за свої дії перед судом».
В Україні розслідування злочину в Сергіївці було відкрито за фактом «порушення законів та звичаїв війни, пов’язаного з умисним убивством».
У Росії – про трагедію у Сергіївці не згадали взагалі. У щоденному зведенні Міноборони Росії лише сказали, що «Збройні Сили Російської Федерації продовжують завдавати ударів по військових об’єктах на території України високоточною зброєю. Знищено живу силу та військову техніку ЗСУ у 26-ти районах».
І лише сотні поранених та 22 свіжих могили у Сергіївці, Одесі, Затоці – справжні свідки лише однієї з незліченних трагедій цієї війни. Мрії, плани, майбутнє – все забрали у звичайнісіньких людей три ракети, випущені з акваторії Чорного моря південної ночі.
