Минуло майже три роки з моменту приватизації Усть-Дунайського морського торговельного порту. У 2023 році ТОВ «Еліксир Україна» придбало порт за понад 200 млн грн, і держава очікувала, що приватний власник забезпечить розвиток, інвестиції, модернізацію та стабільну роботу стратегічного об’єкта на Дунаї. (Forbes.ua)
Однак фактична ситуація виглядає протилежною: замість розвитку — борги, інфраструктурний конфлікт, блокування роботи портового пункту Кілія та ризики для державних служб, які в умовах воєнного часу змушені працювати в аварійному режимі.
За наявною інформацією, ТОВ «Еліксир Україна» вже близько трьох місяців відключене від електропостачання через заборгованість перед АТ «ДТЕК Одеські електромережі». У результаті державні служби та окремі елементи портової інфраструктури вимушено залежать від генераторів. Для звичайного господарського об’єкта це було б проблемою. Для портового пункту на Дунаї під час війни — це загроза.
Дунайський регіон щодня перебуває під ризиком ударів російських БПЛА та інших засобів ураження. У таких умовах стабільне електроживлення, робота систем спостереження, зв’язку, контролю доступу та безпеки є не питанням комфорту, а елементом обороноздатності та захисту державного кордону. Коли стратегічний портовий об’єкт фактично залишається без належного енергозабезпечення, це створює небезпечну вразливість для всього регіону.
Окремої уваги потребує питання реального контролю над активом. За даними журналістських розслідувань, після приватизації Усть-Дунайського порту ТОВ «Еліксир Україна» було пов’язане з компаніями групи «Трансшип», а власник «Еліксир Україна» Валерій Віхренко співпрацював з бізнесменом Андрієм Івановим, засновником групи Transship. (Latifundist.com)
Більше того, у 2026 році з’явилась інформація про позицію СБУ щодо можливої причетності Андрія Іванова до колабораційної діяльності. За версією слідства, саме Іванов міг забезпечити фінансування угоди ТОВ «Еліксир Україна» з Фондом державного майна щодо приватизації порту, унаслідок чого він міг опосередковано контролювати стратегічний об’єкт портової інфраструктури — порт «Усть-Дунайськ». (Цензор)
Також, згідно з матеріалами суду, про які повідомляли ЗМІ, низка компаній, пов’язаних із «Трансшипом», могла співпрацювати з окупаційною владою РФ у тимчасово окупованому Криму, зокрема передавати ресурси незаконним воєнізованим формуванням та вести діяльність у взаємодії з окупаційною адміністрацією. (intent.press)
Ці обставини не можуть залишатися на рівні «господарського спору». Якщо стратегічний портовий актив був придбаний формальним власником, а фактичний вплив на нього міг отримати бізнесмен, щодо якого правоохоронці перевіряють зв’язки з окупаційними структурами, то йдеться вже про питання національної безпеки.
При цьому сам Валерій Віхренко публічно відкидав претензії щодо співпраці з компаніями Андрія Іванова, однак сама наявність таких даних у журналістських розслідуваннях і матеріалах правоохоронних органів вимагає не пояснень у медіа, а повноцінної перевірки державою. (biz.liga.net)
За три роки після приватизації ТОВ «Еліксир Україна» мало б продемонструвати розвиток Усть-Дунайського порту, інвестиції, модернізацію та здатність стабільно утримувати стратегічний актив. Натомість сьогодні суспільство бачить інше: об’єкт із боргами за електроенергію, залежність від генераторів, блокування суміжних підприємств, конфлікти навколо доступу до майна та ознаки можливої передачі реального впливу структурам, пов’язаним із групою «Трансшип».
У воєнний час така ситуація є неприпустимою.
Держава має негайно перевірити:
чи виконало ТОВ «Еліксир Україна» умови приватизації та інвестиційні зобов’язання;
чи не було приватизацію використано для передачі стратегічного портового активу під фактичний контроль осіб, пов’язаних із проросійським бізнес-середовищем;
чи не створює відключення електроживлення загрозу роботі державних служб, систем безпеки, спостереження та контролю в Дунайському регіоні.
