Інтерв'ю

Життя Фонтанської ОТГ: нові виклики реальності

Інтерв’ю з головою ВТГ Наталією Крупицею

Ми продовжуємо цикл інтерв’ю з головами громад Одеського регіону. Адже життя кожної громади та кожної сім’ї стало абсолютно іншим. Тепер усім потрібно вчитися жити у нових реаліях та боротися з новими викликами. Перед кожним українцем стоїть вибір і часом не найлегший: поїхати чи залишитися, піти захищати свою землю чи тікати, куди очі гладять. Безумовно, складно і місцевому самоврядуванню, адже ніхто в 21 столітті і подумати не міг, що зіткнеться з війною. Як змінилося життя Фонтанської громади, як допомагають своїм мешканцям та переселенцям поділилася з нами голова ВТГ Наталія Крупиця.

— Вже більше двох місяців наша країна дає відсіч військової агресії Росії, скажіть, як воєнний стан позначився на подальшій роботі громади?

Війна вплинула як життя громади, кожну людину. Вона розбила життєві можливості кожного з нас. Вона розбила душу. По громаді розбила всі наші плани, повністю зупинила розвиток громади. У нас дуже багато проблем, багато сіл. Велика кількість населення. І те, що ми, як кажуть, планували – все пішло прахом. Але я думаю, що нехай буде, як буде в нашій громаді. У нашій громаді сьогодні немає війни. Найголовніше у нас не йдуть бойові дії. І зараз ті ресурси, які ми маємо, ми намагаємося направити на допомогу районам, на допомогу територіальній обороні та допомогу переселенцям.

Наскільки багато у вас переселенців?

У нас через ЦНАП зареєструвалося десь 760 осіб та через “Дію” близько 400. І всі перебувають у нашому ОТГ. У нас ЦНАП дуже плідно працює. Заповнює анкету. Переселенці в анкеті вказують, що їм потрібно насамперед. У соц. відділі вони отримують довідку, як переселенець, і відразу видаємо їм продуктовий набір. Якщо у нас є дитяче харчування, якісь засоби індивідуального захисту, ліки. Ми одразу їм передаємо. У нас десь 135 школярів додадуться та десь 26 людей з інвалідністю. Найбільше приїхало з Донбасу, потім іде Маріуполь, Харків, Миколаїв та Херсон останнім часом.

– Скажіть від куди ви берете ресурси на допомогу? Можливо область допомагає?

Я хочу сказати, що ми досить заможна громада. І те, що ми збиралися вкласти в розвиток громади: у нас справді не вистачає шкіл та дитячих садків, у нас сьогодні є інфраструктура, яка потребує вливання. Але, на жаль, ми зараз не можемо розпоряджатися цими засобами і направляємо їх на ті потреби, які необхідні для перемоги. Ми з районом та областю у дуже тісному зв’язку. Це не 2014 рік, де область не знала, що робити, та захоплювали адмін будівлі. Тут усі опинилися на своєму місці, починаючи з найнижчого ступеня влади і закінчуючи не лише областю, а й Києвом. Спочатку були труднощі, тому що ми ніколи не працювали у військових умовах, ніхто не знав, з чого треба починати. Спочатку не була системна робота, але зараз дуже системно працює і район, і область. Днями отримали гуманітарку від нашого району – це солодощі, які ми роздали дітям-переселенцям та багатодітним сім’ям.

Ваші співробітники працюють чи поїхали в евакуацію?

Ви знаєте, є які поїхали. Це моя особиста думка. Я вважаю, що у нас у законі про місцеве самоврядування має бути стаття: якщо ти сьогодні працівник влади, посадова особа, то у разі якихось екстрених ситуацій у країні (чи якась екологічна катастрофа, чи надзвичайний стан чи військові дії) — заяву на стіл, якщо ви не бажаєте працювати в такий час. Або ж залишайтеся на місцях. Тому що мені дуже важко сьогодні. Люди поїхали із соц. відділу, а на них зараз дуже велике навантаження.Зами мої, є такі, які поїхали і лише за 2 місяці зволили звідти написати заяву, що вони звільняються. Я спочатку розраховувала саме на ту команду, з якою прийшла сюди працювати, і вони мене не підвели. Навантаження зараз дуже велике, особливо на ЦНАПі та на соціальному відділі. Сьогодні всеукраїнський реєстр для переселенців перевантажений, і дівчатка після 8-ї вечора заводять усіх переселенців до реєстру. У нас дівчатка-мами ходять на роботу з дітьми, бо дитячі садки та школи не працюють. У нас у Крижанівці є офіс, і там переважно молодь працює. Там багато дітей бігає. Я дуже вдячна дівчаткам, які могли виїхати, але не поїхали. У нас навіть головний бухгалтер не поїхала, хоч могла. Має маленьку дитину. Вона розуміла, що коли вона поїде, то зупиниться все. Добираються люди на роботу з різних сіл: і з Красноселки, і з Доброслава, і з Одеси. І коли ракети падали у Краснасілці, все одно люди приїжджали на роботу. Тому тим співробітникам, які залишилися зі мною, я дуже вдячна. Адже ми маємо не лише зберегти життєдіяльність, не лише маємо дбати про людей, які залишилися, ми насамперед маємо зберегти дух патріотизму, щоб люди повірили, що в нас усе буде добре. Ми робимо для цього все.

Скажіть, будь ласка, як із бізнесом у вас у громаді справи?

Я можу сказати, що повертається вже бізнес до роботи. І ось у нас, за трохи більше ніж 2 місяці, єдиний місяць, де є невиконання бюджету. Я думаю, що це з тієї причини, що багато хто виїхав. Невиконання бюджету також пов’язане з тим, що акциз із ПММ прибрали, у нас із цього велике надходження грошей до бюджету. Також алкоголь та податок на нерухомість. Тому що багато, дійсно багаті люди, поїжджали. Але нічого ми з бізнесом працюємо, намагаємось зустрічатися з ними у соціальних мережах та просимо сплатити податки. Тому що це і допомога армії, і утримання наших незаможних людей, це допомога переселенцям. Але ми ніколи не зверталися за допомогою до бізнесу, ми намагаємося все робити своїми силами та ресурсами, а бізнесу спасибі за те, що вони сплачують податки. І якщо навіть екстрено комусь потрібна допомога, то по 20, 30 грн з дівчатками збираємо та йдемо до магазину, робимо якийсь продуктовий набір та відносимо людині, яка справді опинилась у такій ситуації.

Тобто переважно ваші жителі справляються? Якщо потрібна допомога, ви що так щоразу по 20-30 грн збираєте?

Ви знаєте, я можу сказати, що ми як жили до війни, так поки що й живемо. У нас сьогодні немає руйнувань. Люди в нас отримують сьогодні пенсію, соціальні виплати. Ми вже за 2 місяці 3 рази збирали виконком і давали матеріальну допомогу нужденним. Збільшили навіть небагато. Ось тим, хто потребує це і може бути 1000 і 3000 і 5000 — залежно від того, яка ситуація. Є й саме встановлена ​​сума: онкохворі в нас 10 000 тис. одержують. Ми також за нинішніх умов продовжуємо виплати на день народження дітям війни. Ми все це лишили. Плануємо також виплати багатодітним на День захисту дітей.

Чи виділяєте кошти на допомогу мешканцям з бюджету? Можливо, просите допомоги у району?

Ви знаєте, мені соромно в області та району просити. У нас є гроші у бюджеті. Ми навіть кілька разів з власної ініціативи до Миколаїв возили воду. Моя позиція така: у нас є райони, де не те що поїсти, а води немає. Тому я вважаю, що треба допомагати там, де це потрібно. Та й на засіданні виконкому ми ухвалили рішення виділити 2 млн грн із бюджету громади для області на заходи для оборони Одеського регіону. Ми також виділили 500 тис. на потреби військових та 4 млн грн виділили на стратегічний запас продуктів та медичних препаратів. Звичайно ж частина грошей пішла на формування продуктових пакетів для переселенців та мешканців нашої громади, які цього потребують. На сьогоднішній момент у нас зареєстровано понад 1300 переселенців. Усього роздали 637 пакетів. Переселенцям на їхні запити видали 345 пакетів, а решту видали багатодітним, онкохворим та людям з інвалідністю, які живуть у нашій ОТГ. Звичайно ж продовжуватимемо видавати продуктові пакети.

Як справи з продуктами і з паливом у громаді?

З паливом було все нічого, доки не вдарили по нашій інфраструктурі. Це зараз проблема номер один. Дуже складно. Страждає наше комунальне підприємство, бо до цього тижня ми жодного разу не зірвали графік вивезення сміття у людей. Притому, що вже не та вартість вивезення сміття, бо розрахунок тарифу був за однією ціною солярі. Це було 2 роки тому. Нині ж комунальне підприємство бере соляру по 45 грн за літр. Але ми ціни не підвищуємо, ми просимо людей платити, як вони платили. Ось єдиний за 70 днів перебій із вивезенням сміття у нас стався цього тижня. У нас є талони, ми їх закупили, але на заправці немає ні солярі, ні бензину. Ми про це повідомляємо людей, просимо їх увійти до ситуації. Більшість людей розуміють – розуміють, що війна. Комунальні підприємства продовжують працювати. Зараз весна починається посадка квітів. Я сказала всім, садимо квіти. Все має радувати око людини та піднімати настрій.

У магазинах із продуктами проблем немає. Там є все. За завданням району моніторять продукти. Ціни не підвищуються. І у нас справді ось в АТБ все є. Критичної ситуації для наших мешканців наразі немає. Ми накопичуємо резерв продуктів на складах про всяк випадок. Якщо нічого не станеться, ми все накопичене роздамо своїм людям.

Чи взаємодієте ви із волонтерськими організаціями, чи є допомога від них?

Ми поки що справляємося своїми коштами. Так, гуманітарку хтось привозить із підприємців. Те, що ми не можемо купити, то звичайно просимо. Ось нам БФ “Південна столиця” привозив інсулін до нашого центру первинної медико-санітарної допомоги. Ми готові навіть купити, тільки де. Є ліки, яких зараз просто нема. У гуманітарному штабі області ліки якось не просили. Думаю, самотужки впораємося. Також ми маємо волонтерський рух, якому ми надали наш Будинок культури. Вони там плетуть сітки, збирають допомогу. Розвозять військовим та нужденним, але ми до них теж не звертаємось.

Які завдання ставите перед собою зараз і чого хочете в майбутньому?

Потрібна лише перемога, потрібний світ. Але я знову ж таки висловлюю свою думку. Коли буде перемога і настане світ, тоді буде ще важче. Дуже важко буде. І не тому, що нам треба заново відновлювати те, що зруйнували, а нам по-новому треба буде будувати нашу державу. Це Бог дав нам тяжке випробування, третій шанс. Я гадаю, це останній шанс для України. 2004 року був перший шанс, коли народ повстав проти тієї системи, яка у нас була. 2014 року був другий шанс, і ми його теж не використали. Хоча ми вже мали небесну сотню і здавалося, що ось воно, але ми не скористалися. Зараз це справді у нас народна війна йде за виживання України. Нас просто хочуть знищити як державу як націю. І від того, якими ми вийдемо з цієї війни, залежатиме наше майбутнє. Я вважаю, що у нас у країні має все змінитись. Принаймні я цього дуже хочу. Такого народу немає в жодній країні. У перші дні війни я була дуже розгублена. Так як майже всі російськомовні, так би мовити вотчина ОПЗЖ. Я боялася, і для мене стояло першочергове завдання, як це втримати і не розвалити, щоб усе працювало, щоб допомагало. Дякувати Богу, ми це витримали. Люди згуртувалися, стали одним цілим. Але треба багато міняти від політики до економіки. Також створюватиме професійну армію. У нас має бути найбагатша країна в Європі.

Але, на жаль, зараз країна-агресор продовжує знищувати громадянську інфраструктуру, і це є наша реальність. У цьому інтерв’ю голова Фонтанської ОТГ вірила, що її громада руйнування не торкнеться. Вона сподівалася, що населені пункти обійде доля ракетних прильотів, але, на жаль, вже після нашої бесіди територія Фонтанської громади зазнала першого ракетного удару з боку російських військ. Мешканці громади залишилися без електро та газопостачання, проте комунальні служби оперативно усунули проблеми. Від цього вибуху постраждала 17-річна дівчина.

За день потужні вибухи пролунали повторно. Вони знищили один із найбільших торгово-розважальних центрів Одеського регіону. Крім ТРЦ «Рів’єра» також постраждали довколишні будинки та склад із готовою продукцією. У місцевих жителів повибивало вікна, а в когось і зовсім пішли тріщини по стінах.

Внаслідок двох ракетних ударів п’ятеро людей поранено та доставлено до лікарні.

Глави громад сподіваються, що до їхнього ОТГ нічого не прилетить, але ситуація у Фонтанці показує, що треба бути готовими до всього. Тому під час воєнного стану питання про виділення коштів на територіальну оборону та продовольчі запаси залишається актуальним.

Коментарии

Последние

Найактуальніші новини та аналітичні матеріали, ексклюзивні інтерв'ю з елітою України та світу, аналіз політичних, економічних та суспільних процесів в країні та за кордоном.

Ми на мапі

Контакти

01011, м. Київ, вул. Рибальська, 2

Телефон: +38-093-928-22-37

Copyright © 2020. ELITEXPERT GROUP

To Top