Інформаційне агентство «ElitExpert» поспілкувалося з Іриною Пальчиковою, відомою також, як Індрані, автором незвичайної книги про час та його ритми. Довгий час вона викладала культурологію, досліджувала релігію та культуру спілкування, але в якийсь момент пішла з академічного середовища — щоб присвятити себе пошуку відповідей на головне питання: що таке час і як з ним взаємодіяти.
Ірина стверджує, що час — це не просто цифри у календарі, а жива енергія, з якою можна вступити у діалог. Її книга — спроба синхронізувати нашу реальність із природними циклами Землі, Місяця та Сонця, щоб повернути собі втрачений сенс, ритм та внутрішню опору.
Ми поговорили з Іриною про те, чому люди втрачають енергію, як перестати старіти, навіщо потрібно знання про правильні «точки відліку» і що таке нелінійний час, у який можна увійти, якщо знати, де шукати вхід.
— Ірино, ви багато років займалися академічною роботою, викладали в університеті. Як так вийшло, що ви залишили все це і взялися до теми часу?
— Так, я викладала культурологію, історію релігій, етикет, комунікацію… І в школі, і в університеті я мала авторські курси. Але одного разу я зрозуміла: це мені стало зовсім нецікаво. Зовсім. Хоча все було вже майже готове — кандидатська кар’єра. Але з якогось моменту я більше не могла йти цим шляхом.
Що цікавило мене все життя – це час. Я відчувала, що в ньому є якась таємниця. Я не просто це розуміла – я її шукала. Ми з моїм чоловіком об’їздили півсвіту, я весь час питала себе: де ж та точка відліку, де початок, де кінець? Де відповідь? Хто підкаже?
І одного разу я зрозуміла: все це в мені. А не зовні.
— І тоді ви створили власний центр?
— Так. Я пішла з інституту та заснувала школу «Unity Odessa» — це було 2000 року. Нині вже 25 років, як вона існує. Центр саморозвитку, і, насамперед, місце, де ми вивчали час. Точніше, намагалися зрозуміти, як із ним взаємодіяти. Я говорю не про годинник і не про розклад. Я говорю про час, як про ресурс. Як про живу, енергетичну субстанцію.
— Це дуже незвичайно. Як ви вивчали час? Що це взагалі означає «працювати з часом»?
— Щоб говорити про час, треба починати із самого початку. З динозаврів, якщо хочете. Тому що час народжується із руху світил. День – це обертання Землі навколо своєї осі. Рік — це рух Землі навколо Сонця. Місяць – це Місяць, його шлях навколо Землі. Це не просто астрономія. Це енергія. Ми говоримо про енергію, що народжується від руху небесних тіл. І якщо ти це розумієш, ти маєш уміти з цим працювати.
— Тобто ви поєднували науку і щось метафізичніше?
— Ми поєднували астрономію, астрологію, міфологію, все. Тому що я ніде не знайшла відповіді. Ні в наукових статтях, ні в езотеричних перекладах, ніде. Академічна наука зайшла в глухий кут, коли спробувала пояснити, що таке час. А я знала, що він існує як жива сила. Я це відчувала з юності, коли читала «Портрет Доріана Грея», розуміла — де-то там заховані ключі. І я знайшла їх.
— Знайшли?
— Знайшла. Підтвердження прийшло з Індії. Там люди, які вміють «бачити», сказали мені: «Ти все зробила правильно». Більше того, цього року, на Індійському міжнародному економічному форумі, я отримала титул однієї з найсильніших жінок світу. Як доказ правильно обраного шляху.
— А в чому суть цього знання?
— У тому, що час — це ресурс, який не виснажується, а оновлюється. Щомісяця, щодня ти можеш входити до нього заново, якщо вмієш. Але нас цьому ніхто не вчить. Навпаки — нас збивають із природного ритму. Календар, у якому перше березня, квітня, травня – це просто довільні дати, це вже спотворення. Все збито.
Щоб ти отримав енергію місяця, ти маєш пройти завершення, подякувати йому, відпустити — і тільки потім увійти до Молодика, у нове. Це як народження. Як у дитини: обнулення, і тобі дається енергія на нове коло. А ми живемо, не розуміючи, що таке точка звіту. Тож у нас у всіх — розбалансування. А нам потрібна синхронізація. Тому що вона прибирає не лише внутрішній хаос в організмі людини, а й хаос в організмах країни та Землі загалом.
— Ви все це виклали у своїй книзі?
— Так. Книжка – це не просто інформація. Це інструмент. Там є золоті правила часу, виведені мною. Я їх вже опублікувала англійською. В українському виданні вони також будуть. Це не езотерика, астрономія, а чиста логіка: Земля обертається — це доба. Місяць – місяць. Все, що ми звикли вважати «зручним» у календарі, це штучні прив’язки.
Подивіться: 20 травня, 30 травня — гарна дата, так? Але що вона означає? Нічого. Це просто номер. А насправді кожен дент має власний код часу. Кожний. Це вже інше відчуття. Коли ти працюєш із цими кодами, час починає працювати з тобою.
— Ви згадали, що Новий рік має розпочинатися не 1 січня. Чому?
— Тому що рік починається із зимового сонцестояння, коли Сонце «вмирає» і починає новий цикл. Слов’яни це знали. Кельти знали. Це не містицизм — це природні ритми природи. Наші пращури розуміли, що точки відліку важливі. Якщо ти починаєш рік із штучної дати, ти вже в дисонансі.
А дисонанс руйнує. Людину, державу, суспільство. Тому ми живемо мало, старіємо швидко, хворіємо. У той час, як при синхронізації ти можеш не просто довше жити — ти живеш інакше. Ти живеш у згоді з часом.
— І ви доносите цю ідею на міжнародних майданчиках?
— Так. На Міжнародному економічному форумі я зустрічалася із радниками прем’єр-міністра Індії. Я презентувала їм мою книгу, і вони пообіцяли надрукувати її, щоб потім передати в коледжі, університети… Для мене саме це головне, щоб мої ідеї працювали. Я живу на цій планеті, і якщо ритм зміниться — зникнуть землетрусня, катаклізми і зникнуть війни. Я у цьому впевнена.
— Ви часто кажете про ритм. Дайте йому пояснення.
— Все в цьому світі — ритм. Кожен рік має своє звучання, свою вібрацію, свій напрямок. Але ми цього не відчуваємо. Ми не відчуваємо ні простору, ні часу. Не вміємо користуватися їхніми законами. Ми навчилися працювати з телефонами та комп’ютерами, але забули, як працювати з ритмом життя.
Якщо ти випадково потрапив у ритм часу – у тебе починається дивовижний рік: ти все встигаєш, все наповнюється змістом. А буває навпаки: рік минув, і нічого. Чому? Тому що ти не синхронізований. Ритм – це ключ.
— Це є нелінійний час?
— Так. Ми зараз живемо в лінійному часі – точка А, точка Б. Але якщо ти знаєш правильні точки входу, то ти можеш вийти в нелінійний час. У простір, де немає початку та кінця. Де ти просто є. Це не містика, це інша логіка часу. Це спіраль, пряма лінія.
— Виходить, що людина, освоївши ці знання, може не просто довше жити, а взагалі вийти на інший рівень сприйняття?
— Саме так. Люди, які мають ці знання — іншого формату. Вони сприймають багатомірно, чують простір, відчувають час. Але цьому треба вчитися. Це моя школа. Ми навчаємо бачити, відчувати, взаємодіяти. Не жити за чужими ритмами, а знаходити свої.
— Ви кажете про перехід — з одного ритму до іншого, з одного циклу до нового. Що це означає?
— У більшості людей місія, начебто, закінчується надто швидко. Життя минає, і титри. Все. Адже не повинно бути так. Я постійно відчувала: у цьому є помилка. Є секрет. І він дійсно є.
Але він не для всіх. Я прошу простір, щоб ті, кому належить почути, змогли це зробити. Інші просто поступово йдуть. А ті, хто почує, йдуть у постійне оновлення. Оце головне — оновлюватися. Як вічний двигун. Не старіти, не згасати, а жити столько, скільки ти сам хочеш.
— І у вашій книзі про це йдеться?
— Це ніби підводка. Я не пишу прямо. Я просто допомагаю задуматися, що таке час. Як його відчути. І як через нього вийти — із циклу в цикл, рік у рік, із простору в простір. Про це говорили і давні епоси, і наука, і міфи. Особливо греки, вони багато чого розуміли. Кайрос, Хронос, Зірки, енергія, — все це працює, якщо ти дивишся не очима сучасної людини, а очима того, хто відчуває суть.
— Так, ми всі розуміємо, що міфи — не просто казки…
— Це зашифроване знання. Все відкрито, але ми не бачимо. Тому що живемо в Калі-югу – епоху невігластва. Але навіть усередині неї бувають просвітлення. Настає Сатья-юга, Золотий вік. І зараз якраз час переходу. Про це говорять усі: час переходу, час трансформації. Але ніхто не робить кроку. А треба зробити – вийти з неможливого, спробувати.
У нас у школі я даю медитацію — на перехід з одного стану до іншого, з одного дня до іншого, з одного року до іншого. Це прості речі. Але коли ти робиш їх свідомо, йде енергія часу, енергія зірок. Простір стає іншим. Земля – маленькою. Ти починаєш розширюватись. Спочатку небагато. Потім – більше. А потім ти стаєш людиною іншого масштабу.
— Це і є та “нова людина”?
— Так. Це людина, яка живе у розширеному сприйнятті. І простір починає працювати із ним. Це не езотерика. Це відчуття реальності, яке доступне кожному. У моїй школі таких людей много. Одна з них моя помічниця, Альона. Молода мама, дизайнер, мій директор, все в одному. Їй 34, але її досі не завжди вважають за дорослу. І це теж показник – людина не старіє, коли живе у ритмі.
— Ваша школа — це про навчання медитації, розширення сприйняття?
— І так, і ні. Ми даємо інструменти. Але це не просто мантри. Мантри без розуміння – це шоу. А ми вчимо фонемам — кожному звуку, його енергії, його функції. Тому що санскрит – це мова, яка розкриває твою природу. І мантри починають працювати, тільки коли ти їх відчуваєш і знаєш, що говориш. Без цього порожній звук.
— А ви самі в когось навчалися? У вас був учитель?
— Так. У мене багато вчителів. Мій перший вчитель — Юрій Миколайович Корнілов. Він був культурологом, професором, він викладав разом зі мною в університеті. Він навчив мене головному: не боятися масштабно мислити. Не слухати авторитети, не піддаватися страху. Але головним моїм учителем є вчитель, який має свій ашрам в Індії. Він вчить мене законам світобудови та вміння здатися безумовному коханню.
— Ви кажете, що хочете писати другу книгу. Вже є розуміння, що вона буде?
— Все залежить від того, як буде сприйнята перша. Поки було всього дві презентації — в Одесі та в Індії. Але я хочу, щоб це дійшло до людей, які мають владу. Бо навіть якщо ти маєш гроші, владу, кар’єру — ти нічого не віднесеш із собою. А якщо ти зробиш щось для інших, для своєї країни — це справжня справа.
Я знаю, що таких людей багато. Просто ми не зістиковані. Моє завдання допомогти цим людям зустрітися. Із різних країн, культур, мов. Це буде нове коло.
— Ви кажете, що час та простір — це не абстракції, а живі сутності. Як це збагнути?
— Ми звикли до мертвого часу. Мертвий місяць, мертвий рік, мертві цифри в календарі. Прожили – викреслили. Але енергія прожитого не повертається як така, її треба усвідомлено проживати. У нас є медитація на повернення енергії місяця: перегляд. Не просто згадати, а побачити заново людей, події, себе. Без звинувачень. Без образ.
— А навіщо це?
— Щоби не жити плоско. Плоске мислення, плоскі будинки, плоске життя. Адже все — багатовимірно. Мої практики — це не про філософію заради філософії. Це прикладається до всього: до медицини, театру, математики. До життя.
Я вирішила поділитися цим, тому що Час настав. Тому що зараз є хаос. Країна, мир, люди — усі втратили стрижень. А моя книга — це спосіб повернути цей стрижень. Вийти з руйнування у творення. Тому що час можна ігнорувати, але він почне ігнорувати тебе. І ти просто помиратимеш — не фізично, а внутрішньо. Як річ без сенсу.
— Тобто, сенс — це основа виживання?
— Саме. Коли річ втрачає сенс, вона стає старою. Її викидають. Так само людина. Коли втрачає цінність, втрачається життя. Адже кожна людина — це коштовність. Просто потрібно відновити цю взаємодію: із Землею, з Місяцем, із Сонцем, з часом.
— Це і є вихід у нелінійний час?
— Так. Ми помиляємось із самого початку — з неправильної точки відліку. Коли ти не резонуєш із небесними тілами, коли не знаєш, де ти перебуваєш у часі, ти закритий. Світло в тобі тухне. І все втрачає сенс.
— А що тоді поновлює сенс?
— Ідея. Закон. Розуміння ритму. Бо все – за законами. І якщо ми знову почнемо жити за ними, ми повернемось до себе. Усі старі тригери себе вичерпали. Їх більше нема на чому тримати. А ось нова ідея – ідея часу як живої сили – вона піднімається. Тому що вона є універсальною.
— Ви говорили про «розширення хронополя», що це означає?
— Це коли ти починаєш не просто жити в потоці, а усвідомлено входити на день, місяць, рік. Розширювати його. Не механічески, а з розумінням. Це практика. І дуже проста. Як Всесвіт улаштований — так і людина.
— Тобто, вся робота починається з себе?
— Тільки з себе. Все, про що ми говоримо, — це не про взаємодію зі світом десь там. Це про взаємодію із собою. Перші кроки – усередині. А якщо це роблять не один, а багато хто — тоді і світ починає змінюватися. Колективне резонансне бачення та прийняття ритму перезапускає всю реальність. Головне — зрозуміти: час і простір не зазнають безладу. Коли ми їх ігноруємо, вони починають зтірати нас. А якщо ми повертаємо собі ритм — ми стаємо частиною Всесвіту.
— І цей ритм ваша ідея, ваша система, ваша місія?
— Це не моя. Це до Господа. Просто я це усвідомила, почула, пережила. Ми лише на початку шляху. Ми ось зараз із вами сидимо, говоримо — і це початок. А потім все почне вирівнюватись. Головне — не зупинитися.
— Дякую вам за цю відверту розмову! Нехай вона буде лише початком!
Розмовляла Олена Овчиннікова
