З Оленою Штогріною складно говорити про моду поверхово. Тому що стиль для неї — це не колір, не фасон. Це особистість. Це чесність. Це внутрішня енергія, яку не сховаєш за одягом і не створиш штучно, якщо її немає. Вона — стилістка, іміджмейкерка, тренерка, підприємиця, авторка книги і справжня професіоналка з понад п’ятнадцятирічним досвідом, за плечима якої — тисячі перетворених жінок і десятки проєктів, що стали першими в Україні. А ще — це людина, яка сьогодні відкрито говорить: «Я в пошуку нових сенсів. І це — окей».
Ми поговорили з Оленою про моду, внутрішню чесність, жіночу силу, ілюзію «повної шафи», війну, вік, пошук себе і про те, чому все починається з любові.
Ви приголомшливо виглядаєте. Це виключно професіоналізм? Уміння вдягатися, робити макіяж — чи за цим стоїть щось більше?
— Звісно, не лише зовнішній бік. Тут усе набагато глибше. По-перше, важлива генетика — це відіграє роль, як не крути. Але якщо говорити по суті, то я просто веду дуже усвідомлений спосіб життя. У мене немає жодної шкідливої звички: я не палю, не п’ю, не їм м’яса, цукру. І це не боротьба з собою — мені просто цього не хочеться. Це вбудувалося, як норма.
Нещодавно передивлялася свої старі фотографії — з тренінгу у Тоні Роббінса. Там є фото «до» і «після». І я побачила: кардинально змінилася не тільки зовні, але й внутрішньо. Тому що там, передусім, робота з мисленням. Це було дуже потужне очищення — від токсичних установок, страхів, усього зайвого. Я і цього року знову планую туди поїхати — щоб оновити мислення.
Уся інформація, яку ми споживаємо — візуально, ментально — вона або нас руйнує, або формує. Я, наприклад, уже років десять не дивлюсь телевізор, не читаю новини. Це теж про гігієну свідомості.
Ну і, звісно, я приймаю себе такою, яка я є. Я нічого не робила — ні пластики, ні «тюнінгу». Просто живу в мирі з собою. І думаю, що все це разом: генетика, мислення, відсутність руйнівних чинників — і дає такий ефект.
А що допомагає Вам не стресувати?
— Знаєте, звісно, як і всі, я пройшла через стрес. Війна — це був дуже важкий період. Моє здоров’я сильно постраждало: серце, імунітет, психіка — все дало збій. Це був той випадок, коли стрес був об’єктивним і глобальним. Ми не могли йому протистояти.
Але що допомогло мені вижити — буквально, не зірватися? Гарні умови життя. У мене чудова родина, люблячий чоловік, прекрасні діти. Мене ніхто не «травмує» щодня. У мене — легке ставлення до життя. Це не означає поверхове, це означає внутрішньо стійке.
З дитинства в мене було позитивне мислення. Воно не формувалося — я з ним народилася. У мене сильний стрижень всередині. Дуже стійка психіка. Я завжди знала, де мої межі. Мене неможливо було образити — ні тоді, ні зараз.
Так, я добра. Але якщо потрібно, можу миттєво відстояти свої інтереси. Причому жорстко. Без сорому. Тому що знаю собі ціну. Напевно, мені просто пощастило: ніхто не зіпсував мені дитинство. І, незважаючи на складне життя, у ньому не було трагедій. Було важко — але не трагічно. А це велика різниця.
Як Ви вважаєте, чи може людина сама по собі бути стильною? Чи все ж таки потрібно звертатися до професіонала? От якщо людина добре почувається, розуміє, хто вона, чим займається, уміє це виразити — цього достатньо? Чи все ж потрібен стиліст?
— Якщо людина справді знає своє внутрішнє «я» — це прекрасно. Але давайте чесно: багато ви зустрічали людей, які справді себе знають? Справжніх?
Чесно — трохи. Але іноді, коли я спілкуюсь із людиною, розумію, що вона — справжня в цей момент…
— Так, але ви в цей момент спілкуєтеся лише з однією її субособистістю. З однією з багатьох. Ми ж багатошарові, багатовимірні. У кожній людині — десятки ролей. А що таке імідж? Це одяг, підібраний під конкретну роль. Сьогодні ти — мати, завтра — керівниця, ввечері — дружина, на вихідних — творець. Як можна самостійно в усьому цьому розібратися?
Це приблизно як із журналістикою. Здається, що будь-хто може написати статтю, взяти інтерв’ю. Але ми-то знаємо, що це — складне ремесло. Глибина. Так і зі стилем. Це для розумних людей. Для тих, хто розуміє цінність своєї енергії та часу.
Мої клієнти — це, як правило, освічені, свідомі люди. Ті, хто розуміє: «Навіщо я витрачатиму час на блукання по магазинах, якщо можу зосередитись на головному — а стиль допоможе мені розкрити суть». Тому що одяг — це не просто тканина. Це сенс. Це провідник. Це про те, як ти себе показуєш світові.
От, наприклад, до мене прийшла моя клієнтка Марина — вона навчає кармологів. Нова професія. І от питання: як має виглядати кармолог? А таролог? А цифровий психолог, яких зараз випускають, як гарячі пиріжки? Ніхто не знає. Тому що немає стандартів. І от тут починається робота зі стилістом.
Одяг — це поєднання багатьох факторів. Колір, форма, контекст, енергія, психологія, архетипи. Це те, про що я читаю лекції. Це все — складна система, яку неможливо опанувати «на око». У мене за плечима Ериксонівський університет із психології та коучингу. Плюс, освіта зі стилістики, іміджу, роботи з кольором. Це величезний пазл, який ти збираєш заново під кожну людину. І ніколи — однаково. Немає повторень.
Тож — ні. Самостійно вибудувати повноцінний стиль неможливо. Без професіонала це нереально. Є люди, які здаються стильними, бо вони вчаться — у тих самих стилістів, у журналах, на платформах. Вони все одно десь переймають знання.
Як правильно поєднати питання бюджету і необхідність виглядати на рівні? От, наприклад, людина обіймає серйозну посаду, але не може собі дозволити «дорого виглядати». Чи можливий гідний імідж без великих вкладень?
— Сьогодні вибір речей — колосальний. Ми живемо в епоху достатку. Питання не в тому, скільки ти витрачаєш. Питання — у тому, як ти в цьому виглядаєш.
Є сумка Birkin, ціна якої починається від 7 тисяч євро. Є класична Chanel — близько 2,5 тисяч. І ціни постійно ростуть. Але є їх аналоги — за 50, 150 доларів. Вони візуально можуть бути схожими. І носити їх — це теж вибір. Тому що людина, у якої сумка за 150, буде у своїй соціальній сфері. А та, що має оригінал, — у своїй.
У мене є клієнтка дуже високого статусу — і за коштами, і за становищем. Рівень — друзі Трампа. Вона знає про моду більше, ніж я. Але приходить до мене — бо я допомагаю їй системно. У нас із нею тандем: вона дає глибину, я — структуру. Вона чітко розуміє: «Для цих людей — я вдягаю це, а для тих — ось це». Це як коди. Люди зчитують сигнали. Але лише ті, хто вміє їх читати.
Тобто людина живе настільки, наскільки сама собі дозволяє?
— Звісно. Я ж не можу за власний рахунок когось переодягати, не зміню жінку без запиту.
Одного разу в мене був випадок. Я — у Стамбулі, і мені телефонує жінка, з якою ми переписувалися три роки тому. Каже: «Лєно, мені терміново потрібен шопінг». У мене було всього три години. Вона погоджується на високий гонорар, і я вилітаю. Приїжджаю — і розумію: це не просто запит. Виявилось, вона пережила тяжку хворобу, рак. Кілька років лікувалась. І ось — одужала. Каже: «Я хочу нове життя. Мені потрібно все нове». Ми зробили з нею за дві години неймовірний шопінг. Це було як терапія. Вона вийшла з лікарні — і першим ділом захотіла переодягтись. Це був момент усвідомлення: «Я більше не та». Вона захотіла жити — і виразити це через себе. І так, у неї були кошти. Але головне — була рішучість. І це було, по-справжньому, зворушливо.
Хто частіше до Вас звертається — чоловіки чи жінки?
— Зараз, здебільшого, жінки. Чоловіки — через жінок. Або як чоловіки, або як частина проєктів. Раніше я працювала в дуже класному проєкті — ми змінювали імідж зіркам, політикам, мільйонерам. Я була їх іміджмейкеркою. Це було потужно.
І, чесно скажу: з чоловіками працювати легше. Набагато. Вони швидше ухвалюють рішення. Один раз сказав — і все. Не ламають голову, не сперечаються. Я навіть думала в Туреччині робити чоловічий напрям. Чоловіки — стильні, вдячні. Вони приходять і кажуть: «Мені легко, я вам довіряю».
З жінками складніше. У них — емоції, страхи, сумніви. Але моя аудиторія — це жінки.
Ваші книги теж, у першу чергу, для жінок? До речі, ви розповідали, що наклад вашої книги майже закінчився. Не плануєте перевидання?
— Я перевидавала її вже разів три-чотири. І, чесно кажучи, думала перекласти на українську мову. Але все вперлося в саму мову. Я погано розмовляю українською, усі мої тренінги йдуть російською. Соціальні мережі — теж. Тому зараз активно вчу мову, щоб охопити більшу аудиторію.
Що дає ваша книга — путівник зі стилю — читачам? У чому її унікальність?
— Це, насправді, один із найзручніших підручників, які у мене коли-небудь були. Я писала його для своїх стилістів — у ньому вся база професії.
Але вона ідеально підходить і для клієнтів. Там усе покроково: як будувати образ, як мислити про стиль, як зібрати гардероб. Багато хто з тих, хто пройшов мої курси, буквально живе з цією книгою — відкриває її як настільний посібник.
Я пишаюсь цією книгою. Вона компактна, чітка і геніально виокремлює саму суть іміджу. Без води. Лише концентрат знань.
А як, на вашу думку, змінилася мода й сприйняття стилю в суспільстві за останні роки? Особливо — в контексті війни. Люди, які виглядають стильно зараз, — вони інші? Чи основні принципи залишилися?
— Усе дуже змінилося. Війна вплинула на все — і на моду теж. Хтось взагалі перестав хотіти вдягатися. Люди в тяжкому стресі — і це відображається на зовнішньому вигляді.
Раніше гроші витрачалися на дурниці. Зараз рівень усвідомленості дуже виріс. Мої клієнти стали набагато уважніше ставитися до купівлі одягу. Вони починають думати: «Це мені принесе удачу? Гроші? Результат?» Якщо ні — не беруть.
А раніше як було? Купували все підряд. Бездумно. Шафи ломилися від непотрібних речей. Тепер стало зрозуміло: одяг має працювати.
Я це особливо гостро зрозуміла під час війни. Коли ти кудись надовго їдеш з однією валізою, а вдома залишається повний гардероб речей…
— Та у всіх так! Мільйони витрачені — і не на те. І це парадокс. Люди легко витрачають по 5–10 тисяч доларів на речі, які навіть не носять, а на стиліста — ні. Хоча послуги стиліста коштують стільки ж, скільки одна хороша річ. Моє особисте супроводження — 500 доларів. Один раз. І на все життя. Це інвестиція, яка окупається не просто речами, а спокоєм, впевненістю, ефективністю.
Наприклад, у мене є клієнтка в США. Я п’ять днів розбирала її гардероб. У підсумку — цілу кімнату речей викинули. Вона мені потім писала: «Лєно, я стала легше жити. Подорожувати. Валізу тепер збираю за 15 хвилин, а раніше витрачала добу». І вся родина щаслива, бо мама тепер збирається без стресу.
Ось вона — справжня цінність іміджу. Це внутрішній порядок, ясність, легкість. Про те, як ти перестаєш себе мучити і починаєш жити.
Що б ви сказали тим, хто живе з ілюзією, що «в них усе гаразд», тільки тому, що шафа забита під зав’язку?
— Абсолютно вірно. Це і є ілюзія. Ілюзія багатства. Люди витрачають величезні гроші, щоб у підсумку виглядати погано. Це треба просто визнати.
Дивись, якщо у тебе в гардеробі — речі, які ти не носиш, якщо там висять сукні й костюми з бірками, значить, тобі 100% потрібен стиліст. Не тому що — модно. А тому що ти сама не знаєш, хто ти. Тобі потрібна система. Потрібна своя формула стилю. Лише тоді ти зрозумієш, які з цих речей працюють, а які — ніколи не будуть частиною твого життя.
Ми часто купуємо речі «на потім». Меншого розміру. Не за настроєм. І в цьому — вся наша внутрішня брехня. Тому що одяг — це відображення. У ньому зберігається вся наша ілюзія про життя. Речі стають стратегією уникнення, відкладання, заперечення.
Чому я не люблю розбирати гардероби? Тому що я там бачу людину наскрізь. Як вона живе. Що в собі приховує. Де бреше. Де боїться.
Тому скажу просто: припиніть собі брехати. Це перший крок до справжнього стилю.
До речі, про яскравість. От скажіть: як людині виглядати яскраво? Це завжди — про колір? Чи про щось інше? Як ви визначаєте палітру, з якою працюєте?
— Палітра — це завжди про людину. Я визначаю не просто за зовнішністю, а за рівнем внутрішньої енергії. Адже яскравість — це не колір, це стан.
Якщо в людини немає енергії, куди ти на ній цю яскравість вдягнеш? Подивись навколо — скільки людей сьогодні буквально «сплять». Усі — в сплячому режимі. А одяг не може замінити живість. Він може тільки підсилити те, що вже є.
Хочеш яскраво — спочатку запалися всередині. Я завжди кажу: тренер, експерт, наставник має вдягатися так, щоб ти захотіла до нього доторкнутись. У прямому сенсі — доторкнутись до його енергії. Щоб від нього йшла сила.
А що роблять успішні люди, коли «прокидаються»? Вони починають дорого вдягатись. Бо усвідомлюють: імідж — це теж капітал. Він сигналить: «Я вмію. Я знаю. Я покажу тобі шлях». І ти починаєш йому вірити.
І наостанок. Ми стільки говорили про професію, зовнішність, імідж. А що зараз для вас особисто — найголовніше в житті?
— Знаєш, дивно, але я зараз у пошуку себе. Це правда.
Мені 50. У мене двоє дорослих дітей — одружених. Я більше 30 років у шлюбі. Мій бізнес — уже 13 років. Я досягла всього, про що мріють: успіх, визнання, авторство. І тепер переді мною стоїть зовсім інше питання: а в чому тепер мій сенс?
Я говорила з чоловіком про це. Він сказав: «Просто відпочивай». І, чесно? Зараз я намагаюся знайти нову форму себе. Я хочу зайнятись тілом, харчуванням, сном. Я дуже довго не спала — під час війни особливо. Зараз починаю нарешті відновлюватись.
Мені потрібно прийняти: я вже все зробила. І це нормально — не гнатися, не істерити, не вигоряти. Просто жити. Знайти той ритм, який мені підходить зараз.
Інстаграм, звісно, у цьому не допомагає. Там мільйони, мільйони, мільйони. І ти думаєш: а ти де? Але в кожного свій шлях, свій ритм, своя точка. Моє завдання зараз — визнати себе на цій точці. І бути в цьому спокійною.
Тож так, я в пошуку. Але це — тихий, зрілий пошук. Без надриву. Просто — час для себе.
І наостанок. Чи є у вас одна — найпростіша й водночас найважливіша порада, яку ви готові дати жінкам?
— Завжди почуватися закоханою! Це найдієвіша порада. Ти не можеш переодягнути жінку, якщо в її житті немає любові. Даремно. Без любові — жодна трансформація не працює. А з любов’ю ти розквітаєш. Навіть якщо на тобі не наймодніший образ — ти сяєш, бо тебе таку люблять.
Тому і самій завжди треба — любити. А ще — не боятися, не чекати, бути в постійному контакті з собою. У цьому і є — стиль! Справжній.
Розмовляла Олена Овчиннікова
