Війна для нашого сьогодення стає вже чимось звичним. Ми прокидаємося з телефоном у році, скролячи стрічку новин, та засинаємо, роблячи те саме. Триває понад два місяці боротьби українського народу проти країни-агресора. Красносільська громада не з чуток знає про вибухи. Російські ракети неодноразово намагалися поцілити в інфраструктуру цієї мальовничої ОТГ. Як організовували свою роботу, та як згуртувалися люди, розповіла нам в рамках циклу інтерв’ю голова громади Марина Архірій.
— Наша країна перебуває у стані війни з Росією від кінця лютого, розкажіть, будь ласка, як у цей складний час працює ваша громада?
— Безумовно, війна позначилася на житті Красносільської ТГ, як і на житті усіх громад України. Перш за все, нами були прийняті рішення, що стосуються життєдіяльності громади в умовах війни. Перед соціальними службами та старостами поставлені конкретні завдання щодо збору потреб та посилення активізації роботи з тимчасово переміщеними, малозабезпеченими людьми та іншими вразливими категоріями населення.
У громаді є об’єкти критичної інфраструктури, тому ми з першого дня війни проводимо роз’яснювальну роботу з населенням щодо поводження у воєнний час, створили спеціальну групу у соціальних мережах. Населення розуміє, що таке комендантська година, а підтримувати правопорядок нам допомагають наші військові та представники правоохоронних органів, зокрема, Доброславського відділу поліції ГУНП в Одеській області.
Установи культури та освіти працюють в онлайн режимі. Комунальники у штатному режимі ремонтують водопроводи, вивозять сміття, прибирають обабіч доріг, кладовища тощо. Щовесни ми проводили спільні суботники, на жаль, цього року не можна. Тому люди самоорганізовуються у невеликі групи та самостійно проводять благоустрій територій. Тобто, населення здебільшого живе звичним мирним життям.
— Як на воєнні дії реагують ваші співробітники. Можливо хтось поїхав в евакуацію?
— По різному. Всі ми люди, тому звинувачувати маму, яка забрала дітей і поїхала з ними за кордон, подалі від зони воєнних дій, ми не маємо права. Деякі працівники у відпустках, більшість працює.
Якщо по суті, то всі напрямки життєдіяльності громади закриті, збоїв у роботі сільської ради немає.
— Чи працює у вашій ОТГ бізнес та державні установи?
— Звісно. Фермери ведуть посівну кампанію, більшість магазинів та кафе працюють.
— Чи потрібна вам допомога?
— Допомога потрібна завжди. Як говорять українці: разом і батька бити легше.
— Наразі дуже багато волонтерських організацій, чи звертаєтеся до них? Можливо вони надають якусь допомогу?
— Так сталося, що ракетний удар по об’єкту критичної інфраструктури на початку війни згуртував не лише наших мешканців – для допомоги підтягнулися волонтери з Одеси. Працюємо і з іншими волонтерськими організаціями та небайдужими підприємцями. Формуємо стратегічний запас товарів для мирного населення. Велика усім подяка за допомогу.
-Чи допомагаєте жителям і військовим?
— Обов’язково! Це одне з наших головних завдань сьогодні. Громада прийняла більше 300 внутрішньо переміщених осіб. Це жителі Херсонської, Миколаївської, Харківської, Донецької та інших областей України. Запитуємо, що їм потрібно, забезпечуємо усім необхідним: засобами гігієни, одягом, продуктами харчування, ковдрами та іншим. Молоді мами отримали дитяче харчування, памперси, засоби гігієни для малечі.
Ведемо активну роботу щодо підтримки наших захисників. У цьому нам допомагають не лише мешканці, волонтери, а й депутати різних рівнів. На жаль, з військовою амуніцією для наших захисників ситуація складніша. Не вистащчає тепловізорів, бронежилетів класу 4+. Гуманітарна допомога, яка надходить для військових від закордонних сусідів, до нас практично не потрапляє.
Головне – війна об’єднала нас в одну велику родину.
— Розглядаємо усі можливі варіанти, щоб забезпечити наших захисників і в громаді, і на передовій. Адже разом – легше!
— Розкажіть нам, будь ласка, які задачі стоять наразі перед вами та, що плануєте робити в майбутньому?
— Головне завдання сьогодні – безпека людей, збереження життєдіяльності комунальних установ, вивіз сміття, і, звичайно, допомога внутрішньо переміщеним особам і нашим мешканцям, які цього потребують.
В майбутньому? Зараз головне завдання – Перемога. Над нею і працюємо. А далі життя покаже…
