По даним соціологічних досліджень, проведених у 2024 році, на тлі довготривалої війни майже половина (47%) одеситів відчувають тривогу, тоді як лише 43% зберігають надію на краще. Така статистика відображає суперечливі настрої в суспільстві: невпевненість у майбутньому поєднується зі сподіваннями на покращення ситуації.
Окрім цього, 24% мешканців міста відчувають гнів, 18% – безвихідь, ще 18% – прикрість, а 16% зізналися у розгубленості. Така емоційна нестабільність свідчить про високий рівень стресу та соціальної напруги, що накопичуються через тривалу війну.
Керівниця Соціологічного інформаційно-дослідницького центру «Пульс» Олена Князєва, кандидат соціологічних наук, пояснює, що стрес – це природна адаптивна реакція організму на зовнішні виклики.
«Перша – це тривога. У цей момент організм стикається зі стресовими факторами та проходить фазу шоку. Далі настає фаза протидії, коли активуються захисні механізми. Друга стадія – резистентність, коли відбувається адаптація до складних умов. Але якщо стрес триває надто довго, настає третя стадія – виснаження, або дистрес. У цьому стані ресурси організму виснажуються, а здатність протистояти труднощам значно знижується. Це може спричинити серйозні порушення фізичного та психічного здоров’я», – підкреслює Олена Князєва.
В умовах війни мешканці Одеси постійно перебувають під психологічним тиском. Ракетні обстріли, економічна нестабільність, невпевненість у завтрашньому дні – все це руйнує відчуття безпеки та загострює екзистенційні страхи. Якщо такі стресові фактори діють безперервно або регулярно повторюються, вони можуть призвести до хронічного стресу, який виражається у підвищеній тривожності, пригніченості та дратівливості.
«Війна провокує масштабний психологічний тиск, адже люди втрачають відчуття контролю над власним життям. Якщо стресові фактори діють постійно і не мають логічного завершення – як-от бойові дії, економічна нестабільність чи соціальні конфлікти – вони можуть трансформуватися у хронічний стрес – дистрес. Він проявляється у вигляді тривожності, пригніченості, дратівливості», – підкреслює Князєва.
Статистика підтверджує загострення психологічної напруги не лише в Одесі, а й по всій Україні. За даними Інституту соціології НАН України, у 2023 році 31% українців відчували високий або підвищений рівень психологічного дистресу. Для порівняння, у 2020 році цей показник був значно нижчим – лише 10%. Окрім цього, 62,7% українців зізналися у вираженій тривожності, пов’язаній з війною, а 16% мають низький рівень психологічної стійкості, що робить їх особливо вразливими до негативного впливу стресу.
Ще у 2014 році, коли Україна зіткнулася з першим етапом війни, Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) зафіксував, що 87% українців пережили хоча б одну серйозну стресову ситуацію. Найвразливішими до дистресу залишаються жінки, молодь до 30 років та соціально незахищені верстви населення.
Багато хто намагається знайти вихід із стресового стану через релігію, підтримку соціальних спільнот або звертаючись по допомогу до держави. Але, як зазначають експерти, такі тенденції можуть не лише сприяти стабілізації емоційного стану, а й загострювати суспільну поляризацію.
Іншим наслідком високої тривожності є зростання віри у надприродне. За результатами дослідження КМІС, проведеного у квітні 2024 року, 35% українців довіряють астрології, 25% вірять в екстрасенсорні здібності, а 15% захоплюються тарологією. Загалом, 43% респондентів заявили, що покладаються хоча б на одну з цих практик.
Незважаючи на складну психологічну ситуацію, українське суспільство продовжує шукати шляхи для адаптації. Люди використовують різні механізми психологічного опору, але для ефективного подолання наслідків дистресу необхідна системна підтримка, що включає програми психологічної допомоги, соціальні ініціативи та інформаційні кампанії.
«Тривалий негативний емоційний фон безперечно позначається на психологічному стані суспільства, знижуючи рівень його стійкості та виснажуючи особистісні ресурси. Водночас ми бачимо, що українці продовжують активно використовувати механізми психологічного спротиву. Для того, щоб мінімізувати наслідки дистресу та підвищити адаптивність людей, необхідна системна підтримка, що включає розвиток програм психологічної допомоги, соціальних ініціатив та просвітницьких кампаній. Такий комплексний підхід дозволить не лише знизити рівень тривожності, а й підвищити стійкість суспільства до складних умов», – підсумовує Князєва.
