Відставка Юрія Вітренко пов’язана з тим, що Україна не підготовлена до зимового періоду з точки зору енергетики – такі думки висловили експерти з приводу відставки голови НАК «Нафтогаз України».
«Звільнити Вітренко потрібно було набагато раніше», — розповів Народний депутат та колишній міністр з питань житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко, політик вважає, що сталося те, що давно вже мало статися – «Звільнити Вітренко потрібно було набагато раніше – вірніше не робити дурниць, та не допускати авантюриста до посади у стратегічному енергетичному підприємстві. Я реально не заздрю наступнику Вітренко у «Нафтогазі». Розгрібати цей смітник, створений з компанії Коболєвим та Вітренко – це дуже непросте завдання, особливо в умовах війни. Але іншого шляху немає і це завдання підйомне. Наша команда в конструктиві і готова до співпраці в таких умовах!»
На думку політичного експерта Михайла Чаплиги, саме існування «Нафтогазу» нераціональне з погляду Держави: «Втеча Вітренко була цілком прогнозована ще в середині літа. Коли всі країни ЄС уже щонайменше два місяці готувалися до зими та скуповували все вугілля у світі, нафту та газ, а наші «менеджери» лише міркували про необхідність скликання комісії по зимі. Те, що країна не входить у зимовий період готовою по енергетиці, говорили багато експертів та депутатів. У цей час менеджмент Нафтогазу займався спробами викачати з бюджету майже 300 мільярдів гривень, схемами на експорті газу, розповідав про дрова, кізяки, вітряки та готувався виїхати на зимівлю до тепліших країн».
Окрім того, незадовго до відставки Вітренка, менеджмент «Нафтогазу» виділив собі мільярдні премії. І коли країна опинилася на краю прірви, гордо пішов у відставку. В адекватних країнах, зазначає експерт, такі менеджери йдуть не у відставку, а до суду. Але в Україні такий варіант нереальний.
«Очевидно, що після обстрілів Росії нашої критичної інфраструктури не Путін вимкнув постачання газу на Центренерго, а Нафтогаз. Мотивуючи фінансовими аспектами, – наголошує Михайло Чаплига. – Цілком очевидно і те, що саме існування Нафтогазу нераціональне з погляду Держави – і є просто аттавізмом періоду Кучми. Єдиний аргумент на користь самого існування Нафтогазу була участь цієї юрособи у Стокгольмському арбітражі. Але та справа давно пройдена. І премії виплачено, так само як і оплата роботи зовнішніх юристів. Особисто я не здивований. Ні відставкою, ні майбутнім. Я сподіваюся, що важка зима дозволить усвідомити превалювання державного інтересу над приватним і нарешті змусить переосмислити суть так званої реформи корпоратизації. Адже зараз ті самі процеси відбуваються в ЕнергоАтомі».
Відставка Вітренко – це не просто індивідуальна кадрова подія, це фініш «реформ», розпочатих у 2014-му році Порошенком, вважає фінансовий аналітик Олексій Кущ.
«Реформатори» створювали Нафтогаз як «державу в державі», міцно відокремлену від його власника — народу в особі Кабміну перегородкою у вигляді наглядової ради. Про подібну практику писав Вільгельм Ріпке, ідеолог «неолібералізму» і, водночас, шанувальник південноафриканського апартеїду: необхідно відрізати державні підприємства від населення за допомогою маріонеткових органів управління та перенаправляти потік вигоди у приватні руки», — каже Олексій Кущ.
За його словам, суть реформ найяскравіше полягала в тому, що зі Статуту Нафтогазу викинули статтю про соціальну функцію компанії, залишивши лише отримання прибутку. «Ця максимальна заточеність на отримання прибутку на масовому споживачі — і є серцевина реформаторських зусиль. Компанія не повинна була забезпечувати соціальне благо, а прибуток розподілявся через премії та бюджет «на дороги»».
Сама реформа, розпочата у 2014-му році Яценюком, проходила під гаслом боротьби з двома цінами на газ — для комерційних та побутових споживачів. Завершилося все законом про докапіталізацію Нафтогазу за рахунок держави на більш як 200 млрд грн.
Результат реформ: Почали з двох цін на газ – дійшли до п’яти цін: побутові споживачі, ТКЕ, бюджетники, пільгові галузі, підприємці; програму 20/20 провалено: обсяги товарного газу, що видобувається, не зросли до 20 млрд кубів, а навіть скоротилися; доля 40 млрд грн, витрачених на глибоке буріння залишилася таємницею.
«Проблема в тому, що, як показала нинішня енергетична криза в ЄС, так себе цивілізовані країни не поводяться. Новий керівник Нафтогазу може змінити ситуацію на краще лише у разі формування нової стратегії розвитку. В іншому випадку, отримаємо теж саме. Ситуація в нашій країні почне змінюватися на краще, коли перестануть тасувати забруднену колоду карт у вигляді специфічних невротичних персонажів, не здатних досягати мети, необхідні для розвитку країни, а не для особистого збагачення», — додав експерт.
